Шкідлива бабуся

Зла бабуся

Маріанна вийшла з таксі і чекала, доки з машини вилізе маленька Олеся.

— Дякую, — подякувала водієві Маріанна, взяла доньку за руку, і вони повільно пішли до під’їзду. Біля низьких сходів на лавочці сиділи дві літні жінки.

— Добрий день, — привіталася Маріанна.

— Добрий день, — відповіла одна з них. — До кого ж такі красуні йдуть у гості?

Маріанна лише посміхнулася. Відкрила ключем кодовий замок і зайшла з донечкою у під’їзд. Тільки двері зачинилися, як одна з жінок досить голосно сказала, що півгодини тому бачила, як двоє чоловіків заносили до під’їзду якісь коробки.

— Нові мешканці заселяються у квартиру над тобою, що Коваленки здають. Тримайся, Галю, безсонні ночі тобі забезпечені, — відповіла друга.

— Не на того напали. Хай тільки спробують шуміти. Зараз подзвоню в опіку, хай розбираються…

Далі Маріанна вже не слухала. Вони з Олесею піднялися ліфтом на п’ятий поверх.

Двері у квартиру були привідчинені. Чоловіки сиділи на кухні і пили чай.

— О, Маріанна приїхала. Ми поки чайку заварили. Вибач, трохи поспілкувалися тут.
Маріанна почала шукати у сумці гаманець.

— Марочко, та ти ображаєш. Я ж по-дружньому допоміг. Може, даремно ти пішла від Олега? Помирилися б. Ти ж не працюєш, на що житимете з донечкою? — Чоловік підморгнув Олесі, і та— Як-небудь проживемо, — відповіла Маріанна, обіймаючи Олесю, а бабуся Марія Семенівна, поправляючи окуляри, усміхнулася й подумала, що нарешті у її житті з’явилося щось світле.