Connect with us

З життя

Святковий подарунок

Published

on

**Новорічний сюрприз**

Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два авіаквитки в Крим. На півдні їх чекав заброньований номер у готелі. Вони так довго мріяли зустріти Новий рік біля моря, у теплі й без клопіт. Не стояти біля плити, відпочивати, плавати в басейні. Відчути себе в казці.

Але весь час щось заважало. То грошей не вистачало — збирали на перший внесок за квартиру. То просто в метушні забували замовити квитки заздалегідь…

Тепер у них була своя оселя. Залишилося доплатити зовсім трохи. Час подумати про дитину. І якщо не зараз, то з малюком вони ще довго не зможуть здійснити мрію. Ось Оля й вирішила зробити подарунок Іванові на свята.

Звісно, свекруха одразу вломить лекцію, що Оля витрачає гроші на дурниці. Що взимку біля моря робити нема чого. А як же вони з батьком? Чому з ними не порадилася? Почнуться образи, претензії. Свекруха і так не надто її любила, а тепер навіть страшно уявити, що почнеться. Ну нічого, не вб’є ж вона Олю. Якось переживуть. Зате який вона влаштує Іванові сюрприз! Яке свято!

А якби вона порадилася, свекруха б одразу влаштувала скандал — і жодного сюрпризу б не вийшло. Та й навряд чи вони б поїхали. Що чоловікові сюрприз може не сподобатися, або в нього раптом знайдуться інші плани, Олі навіть не спадало на думку. Іван завжди казав, що не розуміє, навіщо всю ніч об’їдатися салатами перед телевізором. Він любив компанії й веселощі.

Конверт із квитками лежав у шухляді її робочого стола. Сьогодні вона вирішила забрати його додому й подарувати чоловікові. Літати до мрії їм було вже через два дні.

Повернувшись, Оля поклала конверт під ялинку так, щоб Іван одразу його помітив. Переодягнулася й почала готувати вечерю, прислухаючись, чи не відчиняться двері. Кожні п’ять хвилин дивилася на годинник.

О восьмій година вечора вже почала хвилюватися. На плиті давно прохолола сковорода, а Івана все не було. Настрій стрімко падав. Вона дзвонила йому кілька разів, але телефон чомусь був вимкнений. Оля метушилася по квартирі, підбігала до вікна, дивилася, чи не заїде до двору машина чоловіка. В голову лізли тривожні думки, одна страшніша за іншу. Вона знову і знову набирала його номер, але автоматичний голос повідомляв, що абонент недоступний.

Оля намагалася вгамувати себе, переконувала, що Іван просто загубився з друзями. Але чому вимкнув телефон? Чому не попередив?

Вона навіть кілька разів виглядала у двері. Одного разу її батько добре напився з товаришами. Ті привели його додому, але знаючи мамин характер, не наважилися показуватися. Посадили його біля дверей, прислонили до стіни й пішли. Добре, що сусід пізно повертався й побачив сплячого батька на сходовому майданчику.

Нікого біля дверей не було, на сходах не чулося кроків. Про квитки й свій сюрприз Оля вже й забула — лише б із Іваном нічого не трапилося.

Спати вона й не думала. Сіла на диван, підібгавши ноги, і готова була чекати всю ніч. Гучний дзвінок телефону пролунав у тиші, ніби постріл. Оля здригнулася, схопила мобільний і навіть встала з дивана.

— Ваню, де ти? Що сталося? — скрикнула вона в трубку.

— Нічого не сталося, — відповів чужій жіночий голос, ніби з повним ротом меду. Оля відняла телефон від вуха, подивилася на екран — дзвонили з номера Івана. — Твій Івасько спить. Як мала дитина, — промовив той самий солодкий голос.

— Де спить? Чому? Хто це? — запитала Оля, вже знаючи, яку відповідь почує.

Коли вона розповіла подрузі про свій новорічний сюрприз, та лише посміхнулася й розказала історію зі своєю сестрою. Та подарувала чоловікові абонемент у басейн із сауною на двох. Сходили кілька разів. Потім чоловік застудився, далі навалилася робота — і стало не до басейну.

Сестра вирішила сходити сама. Прийшла, перерила всю сумку, але картки не знайшла. Дівчина на ресепшені сказала, що півгодини тому карту було використано. Тут сестрі все стало зрозуміло. За півгодини вона побачила свого чоловіка, який виходив із роздягальні під руку з іншою. Ось так і виявилася його зрада. Тоді подруга сказала, що нічого не має проти сюрпризів, але з ними треба обережніше.

Усе це за мить прокотилося в Олиній голові. Вона отямилася від голосу в трубці.

— Іван спить у мене вдома. Живий і здоровий, не хвилюйся. Здогадуєшся, хто я? Він мене кохає. Не чекай його. Ми вже півроку разом. Жалів тебе, тому не говорив. Я вирішила йому допомогти. — У трубці пролунали короткі гудки.

Оля безсило опустилася на диван, тримаючи телефон у руці. Екран погас — так само, як і її життя, надії, радісне очікування Нового року й поїздки на південь. Згасли всі почуття, крім образу й нестерпного болю.

Скільки таких історій вона чула, читала в інтернеті!Вона взяла телефон, набрала Андрія й просто сказала: “Забирай мене, я готова почати все спочатку.”

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 3 =

Також цікаво:

З життя6 години ago

Stay Silent, Don’t Speak, Danger Awaits: The Young Woman Without…

29October2025 Stay still, dont say a word, youre in danger. The ragclad girl with tangled hair and grimestained cheeks yanked...

З життя6 години ago

I’m a Knackered Single Mum Juggling Life as a Cleaner.

I remember being a weary single mother, eking out a meagre living as a cleaner. My name is Laura Preston,...

З життя7 години ago

I Promise to Love Your Son as My Own. Rest in Peace…

I promise to love your son as if he were my own. Rest in peace Harry was a man who...

З життя7 години ago

He Reached His Seventieth Birthday, Raising Three Children Alone. His Wife Passed Away Thirty Years Ago, and He…

Arthur Whitaker has just reached his seventieth birthday, having raised three children on his own. His wife, Martha, died three...

З життя8 години ago

A Heartbroken Single Mum Sitting Alone at a Wedding, the Object of…

28October2024 Tonight I found myself alone at my sisterinlaws wedding, a solitary figure perched at the far edge of the...

З життя8 години ago

Tatiana Ivanovna Sat in Her Chilly Cottage, Where the Scent of Dampness Lingered, and Order Had Long Since Been Abandoned, Yet Everything Was Familiar

Margaret Whitcombe sat in her cold little cottage, the air thick with damp, the rooms long untended, yet everything familiar...

З життя9 години ago

Feeding Strangers Every Evening for Fifteen Years — Until One Night Changed Everything

For the last fifteen years, every evening at exactly six oclock, Margaret Shaw places a steaming plate on the same...

З життя10 години ago

I’m a Tired Single Mum Juggling Life as a Cleaner.

Hey love, Ive got a story to share thats stuck with me forever. Im Laura Preston, just a tired single...