Connect with us

З життя

Ще одна донька

Published

on

**Щоденник**

Батько Соломії був на п’ятнадцять років старший за маму. Він завжди одягався строго, навіть трохи старомодно — штани, сорочка, піджак або светр. Жодних кросівок чи футболок. Він зовсім не був схожий на батьків її подруг. А Соня його просто обожнювала. Коли він приходив із роботи, вона бігла йому назустріч, а він підхоплював її на руки й питав, заглядаючи у вічі:

— Як пройшов день моєї принцеси?

Їй дуже подобалось, коли батько так її називав. Вона притискалася до нього і вдихала його запах — ні на що не схожий, найкращий у світі, запах щастя: одеколон, трохи цигарок і ще щось, чого вона не могла виразити словами.

— А я хіба не принцеса? — жартувала мама, надуваючи губи й вимагаючи своєї порції уваги. Батько одною рукою тримав Соню, а іншою обнімав маму, цілував у щоку й говорив:

— Ви дві — мої найулюбленіші принцеси.

І вони щодня грали в цю гру — поки Соня не підросла.

Тепер вона вже не бігла до батька з галасом і щенячою радістю, а спокійно говорила:

— Привіт, тату.

— Привіт, — відповідав він, вішаючи пальто на вішалку і чомусь не дивлячись на неї.

Соня й сама не хотіла, щоб він носив її на руках, як маленьку. Але чому він більше не дивиться їй у вічі? Чому не називає принцесою?

— Ти знову на роботі затримався? — спитала вона.

— Так. Робота в мене така, — він проводив рукою по волоссю й проходив у кімнату.

Соня відчувала, що він бреше. Ну, начальник майстерні з ремонту побутової техніки — це не така вже й важлива посада. Бували, звісно, клієнти, які просили терміново полагодити холодильник, але таких, щоб платили вдвічі більше, траплялося нечасто.

А останнім часом батько затримувався все частіше. І приходив додому без квітів. Навіть у вихідні кудись зникав на пару годин, а повертався задумливий і мовчазний. У всьому цьому Соня відчувала таємницю й брехню.

— Привіт. Як справи в школі? Мама вдома?

Він ставив звичні питання, але дивився кудись повз неї. Вона вже знала — він не чекає відповіді. І не відповідала.

Кажуть, жіноча інтуїція є навіть у дівчаток. І цією інтуїцією Соня розуміла: у їхній сім’ї щось відбувається. Не дарма ж у мами останнім часом червоніли очі. При Соні вони не сварились, але й не жартували, як колись. Говорили насилу.

І запах від батька був уже не той. Особливо в ті дні, коли він «затримувався на роботі». Він виглядав провинитим.

— Між людьми бувають періоди напруги й втоми. Але вони минають, якщо люблять одне одного, — неохоче сказала мама, коли Соня поділилась своїми підозрами.

— А якщо не люблять?

— Тоді розходяться. І намагаються бути щасливими з іншими. Та не завжди виходить.

— А ви з татом ще кохаєте одне одного?

— Ти задаєш занадто складні питання, — роздратовано відповіла мама.

Того літа вони так і не поїхали на море. Батько працював, а мама зАле згодом, коли Соня вже сама мала дитину, вона зрозуміла — справжнє щастя не в досконалих історіях, а в тому, щоб просто жити, пробачати та любити, незважаючи ні на що.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять + чотири =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

She Looked as if Rainclouds Had Been Following Her Every Step for Days

The woman looked as if shed been caught in a storm that hadnt let up for days. Her grey jumper...

З життя1 годину ago

Everyone assumed she was just another homeless child come in search of a meal—until she opened her hand, and London’s wealthiest gentleman was left utterly speechless.

They assumed she was just another waif off the streets, sneaking in for scrapsuntil she unclenched her fist, and the...

З життя4 години ago

The Little Boy Rushed Over to a Homeless Child… Then His Mother Noticed the Bracelet

The Little Boy Ran to a Homeless Child Then His Mother Saw the Bracelet The London pavement thrummed beneath hurried...

З життя5 години ago

Maya’s adolescence was a grueling journey through rural poverty, moving from one cramped trailer park to another

Maya’s adolescence was a grueling journey through rural poverty, moving from one cramped trailer park to another. The world constantly...

З життя5 години ago

Harper’s childhood was a chaotic blur of temporary shelters and indifferent social workers

Harper’s childhood was a chaotic blur of temporary shelters and indifferent social workers. In a city obsessed with superficial wealth,...

З життя5 години ago

Growing up in the foster care system meant Ruby never really had a place to call home

Growing up in the foster care system meant Ruby never really had a place to call home. She was bounced...

З життя5 години ago

Growing up in the overcrowded, underfunded wards of the city’s care system meant Nora had to fight for every inch of her future

Growing up in the overcrowded, underfunded wards of the city’s care system meant Nora had to fight for every inch...

З життя5 години ago

Chloe’s childhood was a grueling marathon through the foster care system, navigating a world that constantly reminded her how disposable she was

Chloe’s childhood was a grueling marathon through the foster care system, navigating a world that constantly reminded her how disposable...