Connect with us

З життя

Все через тебе…

Published

on

Все через тебе…
Спекотний липневий день видався нестерпним. Повітря густе, важке від вологості та пилу. Христина важко дихала, роздуваючи ніздрі. Серце від напруги нерівно билося в грудях, молило про відпочинок та прохолоду.

У свекрухи в суботу день народження, вони з чоловіком поїдуть на дачу. Христина дуже сумувала за сином, але на дачі йому набагато краще, ніж у місті. Уявила, як сидітиме в тіні розлогих яблунь, питиме прохолодну воду з джерела, дихатиме чистим повітрям… Але до суботи ще треба дотягнути. А спека ніби насміхалася і не збиралася відступати. Чекали літа? Мріяли про сонце? Ось вам, тепер не скаржтеся.

Автобуси у годину пік забиті в’язкими від поту тілами, а тісний душний простір над ними нагадує невибухнулу бомбу – достатньо іскри, щоб напруга вибухнула. Пішки йти також спекотно, але можна заходити по дорозі в магазини та охолоджуватися під кондиціонерами, набираючи сили для наступного ривку додому.

Попереду з’явилася будівля торгового центру, і Христина прискорила крок, так хотілося швидше потрапити під кондиціонер. Нарешті вона увійшла, вдихнула повними грудьми прохолоду. Серце вдячно забилося рівніше.

Христина повільно йшла між крамницями, іноді заходила, придивляючись до подарунка для свекрухи. Та, звісно, щоразу казала, що в неї все є, не треба витрачатися на подарунки – головне, увага. Але Христина бачила задоволений блиск у її очах, коли дарувала щось незвичайне.

Не обравши нічого, вона рушила до виходу. На шляху трапився невеликий відкритий кіоск, де продавали всяку дрібничку, від ручок і заколок до золотих прикрас. Христина зупинилася, щоб трохи продовжити насолоду прохолодою перед виходом на розпечену сонцем вулицю. Погляд ковзнув по вітринам і спинився на незвичайній вазі з довгим вузьким горлечком, ніби викладеною кольоровою мозаїкою. Вона ніколи не бачила нічого подібного.

— Покажіть, — попросила Христина молоду дівчину.

Ваза виявилася досить важкою, виготовленою з металу. По поверхні йшла товста металева нитка, що ділила її на асиметричні осередки, заповнені кольоровою емаллю, не яскравою, а ніби припорошеною пилом. Створювалося враження старовини. Серед яскравої розмаїтої дрібнички ваза виглядала незвично, дорого й ефектно.

— Скільки коштує? — запитала Христина.

Озвучена ціна розкрила їй очі.

— Ручна робота. Такі більше ніде не знайдете, — з гордістю сказала дівчина.

— Це якась колекція? Звідки вона?

— Робить один чоловік з інвалідністю. Речі гарні, але купують рідко — дорого.

— Я візьму, — піддавшись раптовому імпульсу, сказала Христина.
Вона подумала, що в ній чудово виглядатиме троянда на довгому стеблі. Вона прикрасить будь-який інтер’єр. Свекруха має оцінити — вона любить усе незвичайне.

— А можна її якось гарно запакувати? — попросила Христина.

— Спробуємо підібрати щось, — сказала дівчина і почала нишпорити під прилавком.

Очікуючи на упаковку, Христина розглядала дрібнички у вітрині. До кіоску підійшла молода жінка з виснаженим блідим обличчям, хоча в таку спеку так виглядали багато хто.

— Здрастуй, Наталко. Бачу, вазу купили?

— Так. — Дівчина випрямилася і кивнула на Христину. Жінка не помітила цього або не хотіла помічати. — Гроші перекажу, як звільнюся, — сказала дівчина.

— Добре, тоді завтра принесу ще щось, — жінка попрощалася і пішла.

Христина не могла згадати, звідки знає її, не просто бачила, а саме знала. Дивилась услід. Щось тригернуло пам’ять. Віра… Це ж Віра!

— Вас влаштовує? — запитала— Так, — кивнула Христина, беручи в руки гарно запаковану вазу і поспішаючи за Вірою, щоб нарешті розв’язати всі давні між ними дороги.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 − три =

Також цікаво:

ES2 години ago

Tres años sin memoria y mi pasado me encontró en la playa

El ventilador seguía girando, pero de repente el aire dejó de moverse para mí. —¿Un bebé? —Tiene dos años y...

BG4 години ago

Загубеният син

Двадесет години. Толкова години броях дните, откакто детето ми изчезна от двора на баба си в Пловдив. Двадесет години, значи....

ES5 години ago

**Trece años y una foto borrosa**

Mi nombre es Julián Ramírez. Tengo trece años. Trabajo desde los once en el taller de mi tío Chava, en...

BG5 години ago

Не го написах, за да ме харесат

Нощната смяна в Трето районно в Пловдив е като да чакаш влак, който винаги закъснява. Седнал съм на дежурство, пред...

BG6 години ago

Миражът в снега

Седях в ресторанта на хотела в Боровец, когато тя влезе. Не че я познавах. Просто беше трудно да не я...

PT7 години ago

A metade que ficou na lata

A dona Irací estava debaixo do sol de Salvador, escolhendo tomate na barraca da Dona Zefa, quando o neto puxou...

BG7 години ago

Грамотата от 1978-ма

# Грамотата от 1978-ма Четиридесет и осем години стоях зад този клавирен инструмент. Не искам да кажа пиано — то...

EN7 години ago

She Called the Cops on Me Over Grandpa’s Drill

The day my sister called the police on me, my mother's voice on the phone was a wreck. Not crying...