Дядя Паша: Кожен день – нова глава!

Тьотя Галя, або Життя триває…

Сергій сидів за кухонним столом, нудно дивлячись у стіну. Нічого цікавого там не було, як і відповідей на його запитання. Він зітхнув і з огидою подивився на недопитий чай у склянці, розведений до неможливості. Заварки більше не було, як і грошей, щоб купити нову. Сергій встав, виплеснув чай у раковину, сполоснув склянку, налив з чайника охололу воду та випив.

Як він опинився тут? Адже було все: робота, квартира, дружина, донечка… І нічого не залишилось.

***

Сергію було пʼятнадцять, коли мати привела в дім чоловіка. Вона щільно пригорталася до нього, тримаючи під руку.

— Це тьотя Галя. Вона буде жити з нами. Ми розписалися, — знічіпкувато сказала вона, нервово поправляючи вʼязку шовкової сукні.

Тьотя Галя виглядала набагато старшою за матір, була нижчою на зріст і дуже худою. Вона спокійно оглядала насупленого підлітка.

Сергій не був дитиною і здогадувався, що у матері хтось є. Вона часто вечорами кудись йшла, брешучи, що до подруги. Поверталася з блукаючим щасливим поглядом, легенько провиною усмішкою на губах і стертою помадою. Сергію навіть подобалося залишатися самому.

Усі говорили, що мати в нього гарна та молода. Приємно було це чути, хоча сам він так не вважав. Мати є мати, не гірша за інших. Але невже молода? Усі, хто старші за тридцять, йому здавалися старими.

Батька він не знав. Мати не любила про нього розповідати. І ось тепер вона привела в дім тьотю Галю. Невже їм удвох було погано? Сергій розвернувся і пішов у свою кімнату.

— Сергію! — гукнула його мати зриваючимся голосом.
Він глухо зачинив двері.

— Сину, вона хороша, надійна, з нею нам буде легше жити. Ти не ревнуй, для мене ти завжди залишатимешся найважливішим у житті, — казала мати, зайшовши пізніше до нього. — Я зараз пожарю картоплі, і будемо вечеряти. Постарайся поводитися пристойно з нею.

Мати метушилася навколо тьоті Галі, щоки палали, погляд був затуманений. Сергій відчайдушно ревнував. Відчуваючи провину, мати давала йому більше грошей на кишенькові витрати. Відкуповувалася.

— Ти на матір не сердься. Вона в тебе хороша. Ти вже великий. Пройде кілька років, у тебе буде своя сімʼя, думаєш, легко їй буде самій? Ото ж бо й воно. Я її не ображу, — намагався поговорити з Сергієм тьотя Галя.

Сергій насуплено мовчав, хоча розумів, що вона права. Треба віддати тьоті Галі належне — вона ніколи не допитувалася про шкільні справи чи про те, ким він хоче стати.

Закінчивши школу, Сергій оголосив матері, що нікуди не вступатиме, а піде в армію, відчуваючи себе зайвим.

— І правильно. Армія — хороша школа життя. Поважаю. А вчитися зможеш потім, заочно. Освіта потрібна. Послужиш, там і визначишся з професією, — рішуче сказала тьотя Галя, перебивши матір, яка вже збиралася голосно заперечувати.

Через рік Сергій повернувся додому зміцнілим. Мати без кінця обнімала його, накрила святковий стіл, як і годиться. Сергій уперше дозволив і тьоті Галі пригорнути його. Він випив з нею на рівних, з непривички швидко спʼянів.

— Що робити думаєш? — запитала тьотя Галя. — До інституту пізно, заняття вже почалися. Що вмієш?

— Дай йому відпочити, — вступилася мати, погладивши сина по плечу.

Сергій розповів, що в армії отримав права, може керувати майже будь-яким транспортом, ремонтувати теж уміє.

— Ось і добре. У моєї подруги авторемонтна майстерня, поговорю з нею, щоб взяла тебе. Зарплата пристойна, але працювати доведеться, — сказала тьотя Галя.

— Піду, — сказав Сергій.

Через місяць він отримав першу зарплату і оголосив, що хоче зняти квартиру і жити окремо.

— Не пущу! — зриваючись, скрикнула мати. — А хто тобі готуватиме? Компанії заводитимеш, жінок…

— Не кричи, Людо. Сама молодою не була? — зупинила її тьотя Галя. — Він правий. Не до нас же дівчат приводити. Але знімати не треба. — Вона вийшла у передпокій. Коли повернулася, простягнула Сергію ключі. — Живи в моїй квартирі. Маленька, правда, і на околиці міста. Тобі одному вистачить. Після розлучення з чоловіком і розміну квартири дісталася. Там, правда, жильці, але я подзвоню, виселяться.

— З жінками будь обережнішим, не поспішай, вибирай з головою. Квартиру, якщо що, при розлученні не розміняєш. І на горілку не нахиляйся, — наставляла тьотя Галя.

Вислухавши поради, Сергій почав самостійне життя. Мати перший час приїжджала, привозила борщ та котлети, поки Сергій був на роботі. Як же хлопець без гарячого? А потім у Сергія зʼявилася дівчина, і мати перестала їздити. З Тетяною вони прожили разом майже два роки. Сергій вчився в політехніці на заочному відділенні машинобНаступного дня Сергій з Тетяною пішли до парку, де діти сміялись, а дерева шепотіли під легким вітром, і він зрозумів, що щастя завжди знаходить тих, хто готовий його зустріти.