Connect with us

З життя

Дивні ілюзії

Published

on

**Обман**

Долі у людей різні. Комусь пощастить із молодості знайти ту саму любов на все життя. А хтось зустрічає її вже після зрад, розлучень, коли здавалося б, надії на щастя не лишилося.

Юрій був із останніх. Із майбутньою дружиною він познайомився ще в інституті. Гарненька й скромна Оксана приїхала вчитися з невеликого провінційного містечка. Вона відразу сподобалася Юрі. Сам же він був звичайним хлопцем, нічим особливим не вирізнявся. Оксана довго не відповідала йому взаємністю.

Але на останньому курсі, коли багато студентів вже знайшли собі пари, а дехто навіть встиг одружитися й завести дітей, Оксана раптом звернула на Юрія увагу. Він був на сьомому небі від щастя й, звісно, майже одразу зробив їй пропозицію. На його радість, вона погодилася.

Мати Юрія розуміла: дівчині не хотілося повертатися в провінцію. Шлюб із сином давав їй прописку у великому обласному центрі, велику квартиру в самому серці міста та гарну роботу. Але, бачачи, як син щасливий, вирішила не руйнувати його ілюзій.

Весілля влаштували одразу після отримання дипломів. У заміському ресторані зібралася купа народу, переважно студентська братія. Лише батьки нареченої не приїхали.

Оксана пояснила, що батько хворий, прикутий до ліжка, а мати не може його покинути. На подальші розпитання вона відповідала неохоче, а на очах блищали сльози. Родичі Юрія вирішили не зайвий раз турбувати дівчину. Від допомоги вона теж відмовлялася.

“Куди тільки мама тата не возила. Ніхто не зміг йому допомогти”, — казала вона, і очі її темніли від горя.

Батьки Юрія всіляко намагалися замінити Оксані рідних. Жили всі разом дружно та щасливо. Незабаром Оксана завагітніла. На роботу влаштовуватися не стала — грошей вистачало, до того ж скоро у декрет. А там, дивись, і друга дитина підоспіє. Через дев’ять місяціОдружившись, Оксана народила первістка, якого на прохання батьків назвали на честь її батька — Григорієм, а через вісім років, після важких передчасних пологів, на світ з’явилась слабенька донечка, яку охрестили Олесею на честь матері Юрія, та підступність долеї саме тоді почала розплутувати їхнє життя, як стару мережу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сім − шість =

Також цікаво:

ES1 годину ago

Tres años sin memoria y mi pasado me encontró en la playa

El ventilador seguía girando, pero de repente el aire dejó de moverse para mí. —¿Un bebé? —Tiene dos años y...

BG4 години ago

Загубеният син

Двадесет години. Толкова години броях дните, откакто детето ми изчезна от двора на баба си в Пловдив. Двадесет години, значи....

ES4 години ago

**Trece años y una foto borrosa**

Mi nombre es Julián Ramírez. Tengo trece años. Trabajo desde los once en el taller de mi tío Chava, en...

BG5 години ago

Не го написах, за да ме харесат

Нощната смяна в Трето районно в Пловдив е като да чакаш влак, който винаги закъснява. Седнал съм на дежурство, пред...

BG6 години ago

Миражът в снега

Седях в ресторанта на хотела в Боровец, когато тя влезе. Не че я познавах. Просто беше трудно да не я...

PT6 години ago

A metade que ficou na lata

A dona Irací estava debaixo do sol de Salvador, escolhendo tomate na barraca da Dona Zefa, quando o neto puxou...

BG6 години ago

Грамотата от 1978-ма

# Грамотата от 1978-ма Четиридесет и осем години стоях зад този клавирен инструмент. Не искам да кажа пиано — то...

EN7 години ago

She Called the Cops on Me Over Grandpa’s Drill

The day my sister called the police on me, my mother's voice on the phone was a wreck. Not crying...