З життя
Що ти забула в моєму ноутбуці?

— Що ти робила в моєму ноутбуці? — Олексій насунувся на Марійку. Вона ніколи не бачила його таким…
Марійка прийшла зі школи й одразу в передпокої відчула важкий запах перегару. З кімнати лунав голосний хропіт. Все зрозуміло — батько знову п’яний. Вона пройшла на кухню.
Мати стояла біля раковини й чистила картоплю. Почула кроки за спиною й обернулася. Марійка відразу помітила роздуті червоні щоки.
— Мамо, давай підемо від нього. Скільки можна терпіти? Він же вб’є тебе, — зі злістю сказала вона.
— Куди ми підемо? Кому ми потрібні? Квартиру не на що зняти. Не бійся, не вб’є. Він боягуз. Тільки переді мною й махає кулаками.
Вранці Марійка прокинулася від дивних звуків. Встала й зазирнула на кухню. Батько стояв біля плити й, запрокинувши голову, пив воду прямо з носика чайника. Вона заворожено дивилася на його кадик, який ходив угору-вниз. Чула, як вода булькоче в його горлі. «Нехай захльо́неться! Будь ласка, нехай захльо́неться!» — з ненавистю подумала вона.
Але батько не захлинувся. Поставив чайник, задоволено крякнув і мовчки пройшов повз неї до ванної.
Марійку звело, коли вона подумала, що мама долине води з-під крана в той самий чайник і поставить його на газ, не прополоскавши. Вона взяла його й довго мила губкою, пообіцявши собі, що більше ніколи не наллє воду, не помивши чайник спочатку.
На зимових канікулах Марійка з класом поїхала на три дні до Львова. А коли повернулася, мати лежала в лікарні.
— Це він тебе? — різко запитала вона, побачивши забинтовану голову.
— Ні, що ти. Посковзнулася, гололедиця на вулиці.
Але Марійка знала — мама бреше.
Від постійних ударів у матері піднявся тиск. Через півроку в неї стався інсульт, і вона померла. На поминках батько ридав п’яними сльозами, то шкодував про ранню смерть «любої Оленки», то лаяв її останніми словами.
Казав, що Марійка вся в матір, і погрожував: якщо вона теж покине його, він її вб’є. Вона ледве дочекалася закінчення школи. На випускний не пішла. Наступного дня тихо забрала атестат і, поки батько був на роботі, зібрала речі й втекла з дому.
Батько давав гроші на продукти, і Марійка частину відкладала. А часом і сама витягала з його кишень, коли він спав. Не багато, але вижити можна було. Вона давно вирішила — поїде, знайде роботу, а навчання закінчить заочно.
Не боялася, що батько шукатиме її. Дільничний і сусіди знали про його пияцтво — допомагати не будуть. Вона поїхала у велике місто, зняла занедбану, але дешеву квартиру на околиці й влаштувалася в «Пузату Хату». Їй допомогли: оформили медичну книжку, годували безкоштовно…
Подала документи до технікуму на заочне. Коли в «Пузатій Хаті» дізналися, що вона вчиться на бухгалтера, її посадили за касу.
Хлопці намагалися за нею доглядати. «Спочатку всі вони лагідні, добрі, а потім або пити починають, або зраджують. Не знаю, що й гірше. Не вірь їхнім солодким словам, доню. Я теж колись була гарною. Батько не пив, коли ми познайомилися. Любили одне одного. А куди все поділося? Що йому в голову влізло?..» — часто казала мати.
Марійка запам’ятала її слова й не відповідала на залицяння. Надивилася на життя батьків.
Мати в день зарплати йшла в магазин і купувала крупи, макарони, консерви — щоб вистачило надовго. Батько пропивав гроші, але їжа завжди була. Тепер Марійка робила так само.
Вона йшла додому з важкими пакетами. Назустріч ішов хлопець, уткнувшись у телефон. Марійка сподівалася, що він помітить її й обійде, але він налетів.
— Вибач, — сказав він, відірвавшись від екрана.
Марійка хотіла грубо відповісти, але побачила його щирий погляд і зніяковіла.
— Нічого, я сама винна, — усміхнулася вона.
Хлопець запропонував допомогу. Вона вагалася, але віддала йому пакет. Не може ж людина з такою відкритою посмішкою бути поганою. Вони познайомилися. Олексій легко доніс пакет до будинку, але Марійка не пустила його до квартири.
Наступного дня він зайшов до «Пузатої Хати». Казав, що випадково, але вона знала — це брехня. Вони почали зустрічатися.
Олексій чесно зізнався, що розлучений, що у нього є маленька донька, яку він обожнює. Залишив дружині квартиру, а сам жив у друга. Розповів, що одружився через дурість.
— Просто не змогли жити разом. Виявилося, що між нами немає нічого спільного. Іноді по кілька днів не розмовляли.
Він багато розповідав про доньку, і Марійка вирішила: якщо він так любить дитину, то йому можна довіряти. Через місяць Олексій запропонував жити разом.
— Давай знімемо нормальну квартиру ближче до центру. Удвох легше.
Марійка погодилася. Вона була на сьомому небі. Тепер у неї будеМарійка взяла сина на руки, дивлячись у його чисті очі, і вирішила: він ніколи не побачить, як мати плаче.
