Коли важка сумка встала на порозі, у кімнаті почулися незвичайні звуки.

Олена відчинила двері, затягла в хату важку сумку, перевела дух. І в цю ж мить із кімнати почулося:

— Олю, нарешті! Що смачненького принесла? І взагалі, де ти пропадала? Я тут уже з голоду зів’яну!

Настрій, і без того не найкращий, згуснув у неприємний колючий комок. Зрозуміло — Степан знову цілий день по дивану розлягався, або під телевізором, або в комп’ютері в «танчики» грав. Підлога, як була брудною, так і залишилася. І навіть білизну в машинку закинути не подумав. Зате вона, бач, запізнилася — доросла дитина не нагодована! А гроші, мабуть, самі в шафці народжуються!

Важко ступаючи, немов сантехнік по аварії, Олена пішла на кухню, розклала покупки й, не переодягаючись, почала готувати вечерю — сама ж теж їсти хотіла! Невдоволення її вилилося на ні в чому невинні каструлі та сковорідки, які вона з досадою грюкала.

Степан на дивані слухав-слухав цей гуркіт, але далі терпіти не зміг — шум заглушав навіть телевізор. Зі скрипом він підвівся й пішов відновлювати тишу.

— Олю, ну чого ти гуркочеш, як кузня? Я ж не чую навіть новин!

Олена з силою поставила на стіл тарілку:

— Їж, поки гаряче! Як схочу, так і грюкаю! А кузнею ти, ледащо, ніколи й не був!

Степан насупився, але все ж сів і взявся за картоплю з м’ясом. Олена продовжувала щось гуркотати, навіть не сіла, їла стоячи. Її запитання його здивувало — він думав про інше.

— Ти, поки тут диван продавжував, білизну в машинку хоча б закинув?

Він розвів руками:

— Олю, яку білизну? Ти жартуєш? Прати — жіноча справа, а я чоловік, я в цьому нічого не тямлю й тямити не повинен! Я ж закину, а ти потім знову кричатимеш, що я синтетику зварив або пуховик на режимі для кросівок випрала!

— Чоловік із тебе, як із мене королева Єлизавета! Ну й звичайно, за все життя не знайшов часу розібратися хоча б із машинкою! — сердито вигукнула Олена.

Степан образився всерйоз.

— Олю, це вже перебір! Ти занадто дозволяєш! Я ж розумію — тобі не подобається, що я зараз без роботи. Але це тимчасово! Не можу ж я йти куди попало, де працювати, як кінь, а платять копійки! Чоловік має знайти себе у справі! Але ж це не відбувається за день! А ти мною, як гачком для килима, витираєшся! За що?

З почуттям самозбереження у Степана сьогодні щось було не так. Інакше він би вже зараз відчув недобре. Занадто підозріло раптом замовкла Олена. Але він нічого не помітив і продовжив:

— Ти ж жінка, Олю! Маєш бути ніжною й турботливою! А ти постійно галасуєш, як сантехнік Грицько! Хіба не можна ходити тихіше й класти речі обережно?

Олена стиснула зуби, але Степан так і не прокинувся. Він доїв, поставив тарілку в мийку й почав ходити по кухні, як Ілля по сцСтепан зрозумів, що коли в домі немає ладу, то й щастя йде геть, тому йому варто долучитися до справ по-справжньому.