Скандали з колишньою свекрухою: Як вижити?

Колишня свекруха не дає мені життя

Мій колишній чоловік давно живе своїм життям і виховує нову дитину, а його мати досі не дає мені спокою. Нібито так піклується про онуку. Краще б стежила, щоб її синчако вчасно сплачував аліменти.

Прожили ми з Дмитром шість років разом. Це був пекельний колообіг. Я просто втекла від нього, навіть не боячись залишитися сама з малою дитиною. Хоч скільки рідні мене не переконували, що дитині потрібен батько, я розуміла — більше не хочу терпіти його гулянки й п’янки.

Ганна Олексіївна ніколи не поважала мене. Та після розлучення почала прискіпливо стежити за мною, прикриваючись онукою. Мабуть, боялася, що тепер їй навіть води некому подати.

— Чого ти вигадуєш? Він же тебе не б’є, зарплату в дім несе. Нормальний чоловік, — нарікала вона.

Ну так, треба триматися за того, хто не б’є. Логічно. Я розуміла, що сперечатися безглуздо, тому просто ігнорувала її. На аліменти теж не подавала, щоб колишній потім не вимагав нічого від доньки. Хоча він обіцяв допомагати. На жаль, звичайно.

Через півроку він одружився знову. Новина про очікувану дитину чомусь не тішила мою колишню свекруху. Вона пильнувала мене і намагалася звести з сином. Приходила без попередження, лізла в особисте. Нібито має повне право бачити онуку — зручна відговорка.

Чому раніше вона не була так прив’язана до доньки? Мені одразу стало зрозуміло — вона просто вивчає ситуацію.

Після розлучення я почала життя з чистого аркуша. Якщо раніше я не відходила від плити й віника, не бачилася з подругами й не виходила за межі дитячого майданчика, то тепер почала більше часу приділяти собі. На вихідних ми зустрічаємося з моїми батьками, їздимо на дачу, ходимо в кіно й зоопарк.

— Годі возити дитину скрізь. Нехай вчиться домашнім обов’язкам, — якось дорікнула мені колишня свекруха.

— На вихідних ми відпочиваємо. Доньці цікаво, а ваші каструлі з віником почекають.

Вона вважала, що я повинна сидіти вдома й сумувати за колишнім. Ще й восьмирічну дівчинку вчити готувати й прибирати. Навіщо? Дитяче літо коротке, а дорослих турбот вистачить. Вона складає іграшки, сервірує стіл — для її віку цього достатньо.

— Господиня з тебе абияка, і донька такою буде, — висловлювалася вона.

Якось я забула викинути стару зубну щітку, а нову поставила в склянку. Свекруха вирішила, що я завожу до хати чоловіків і розважаюся при дитині. Я не пояснювалася — я доросла жінка й роблю, що хочу.

— Не маєш права на особисте життя, бо ти мати. Думай про дитину, а не про чоловіків! — кричала вона на весь під’їзд.

— А вашому синові можна? Він уже нову дитину наробив!

— Ти ж його кинула, а хороші чоловіки на дорозі не валяються.

Я попросила більше не приходити до нас і не нервувати мене. Якщо хоче побачити онуку, зустрінемося в парку. А двері нашого дому для неї закриті. Тепер вона грозиться звернутися до опіки. Та мені боятися нічого — я добра мати, хоч що там не вигадувала колишня свекруха.

*Добра мати не та, що слухає всіх, а та, що знає, як зробити щасливим дитяче серце.*