Connect with us

З життя

Діти таємно найняли няню, щоб уникнути зустрічей зі мною

Published

on

Мої діти перестали запрошувати мене до онучки, найняли няню потай, щоб уникнути зустрічей зі мною.

Рідна дочка відмовляється спілкуватися. Навіть телефону не береть. Вважає, що це я довела їхню сім’ю до розпаду. Хоча я ні в чому не винна — сама ж просила допомоги.

Оксана вийшла заміж у 18. Познайомилася з Олегом, щойно той повернувся з війська. От і закохалися. Вона одразу кинула навчання, почала плутатися, мої поради й слухати не хотіла. Зятя довелося прихистити у себе, щоб молодим не жити на оренді. Спершу все було добре, і навіть після весілля ми ладнали. Потім донька завагітніла, почала до мене чіплятися — мовляв, я готую, а її нудить. Я наполігла, щоб вони виїхали.

Зі сватьми домовилися зкинутися на житло для молодят, адже знали, що самі вони не потягнуть. Я дзвонила батькові доньки, сподівалася, що він допоможе вирішити квартирне питання. А він відповів, що аліменти сплатив і більше нічим нам не зобов’язаний.

Коли донька народила, я їй дуже допомагала. Весь вільний час проводила з онучкою, щоб молода мама могла відпочити. Незабаром Оксана почала симулювати, навіть вигадувала хвороби, аби звалити на мене всі турботи.

Я часто відпускала їх на побачення, у кіно чи кафе, вони навіть поїхали разом у відпустку на тиждень. Мені подобалося доглядати за онукою, тому це не було тягарем. Так, я страшенно втомлювалася, але що не зробиш заради щастя дитини?

Коли вони повернулися з подорожі, я запропонувала зятю зробити ремонт. Адже він тільки лежав після роботи, хоч і мав вільний графік. Я привезла їм матеріали, забрала онуку до себе на два тижні. Ще й робітників знайшла, щоб Олег не напружувався. Ось тоді й посипалися звинувачення. Мовляв, йому не сподобалося, що я всім керую. А що робити, коли від нього ініціативи не дочекаєшся?

Після ремонту наші стосунки зійшли нанівець. Діти перестали запрошувати мене, найняли няню втай. Я, звичайно, образилася, але на свій ювілей скликала всю родину. Донька прийшла лише з онукою. А зять навіть по телефону не привітав. Мені раптом так болісно стало… Я ж їм допомагала, ремонт оплатила… Невже я заслужила таке?

Зять накричав, що я його достала своїми наказами. Мов, він господар у своєму домі, і бачити мене там не хоче.

Не знаю, може, й справді переборщила з допомогою, але ж хотіла як найкраще. Тепер донька постійно свариться з чоловіком і звинувачує в усьому мене. Плаче в телефон, виливає образи. Виявилось, Олег уже й до розводу готується. Мені навіть онуку не показують, навіть голосу її не чую.

Я ж жила ними! Що тепер робити? Чому вони мене так ненавидять?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 + 4 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Сама серед близьких

Одинока серед своїх рідних – Мамо, ну що ти знову переймаєшся! – роздратовано кинула Марічка, навіть не підводячи голови від...

З життя4 години ago

Відгукнулась на пропозицію

**Щоденниковий запис** Марія Степанівна стояла біля вікна, спостерігаючи, як сусідка розвішує білизну на балконі навпроти. Ранкове світло м’яко лягало на...

З життя5 години ago

Знайшла себе серед незнайомців

Олена стояла біля вікна й дивилась, як її донька Соломія завантажує останні коробки в авто. Дівчина метушилася, переставляла сумки, щось...

З життя8 години ago

Кохання без обіймів

**Любовь без права на близькість** Квітневий дощ стукав у вікно, коли Олена Миколаївна підвелася зі свого кабінетного крісла. Білий халат...

З життя9 години ago

Три доби в очікуванні дзвінка

Три дні без дзвінка Валентина Миколаївна вчетверте за ранок підійшла до телефону, зняла слухавку, прислухалася до гудка і поклала його...

З життя12 години ago

Непізнаний, але найближчий

**Чужий, але найближчий** — Галю Миколаївно, та ви що?! Так не можна! — голос Григорія Васильовича тремтів від обурення. —...

З життя15 години ago

Кохання на фоні ненависті

Кохання через ненависть Ганна Петрівна стояла біля вікна й дивилась, як її сусідка Оксана розвішує білизну у дворі. Кожен рух...

З життя18 години ago

Жінка без ідентичності

Давно це було, а досі згадується, як наче вчора… У передпокої Оксана підійшла до дзеркала, поправила коси, знову оглянула себе....