З життя
Три доби в очікуванні дзвінка

Три дні без дзвінка
Валентина Миколаївна вчетверте за ранок підійшла до телефону, зняла слухавку, прислухалася до гудка і поклала його на місце. Апарат працював справно — отже, справа не в техніці. Вона глянула на годинник — пів на одинадцяту. Зазвичай Олег дзвонив о дев’ятій, щойно приїжджав на роботу, але сьогодні мовчав уже третій день поспіль.
— Може, захворів? — пробурмотіла вона, витираючи пил з телефонного столика. — Чи його в відрядження відправили несподівано?
Але син завжди попереджав про поїздки заздалегідь — це було їхньою неписаною угодою. Валентина Миколаївна налила собі чаю, але він здавався гірким, хоча цукру поклала як завжди. Сіла біля вікна, почала спостерігати за двором. Сусідка Ганна Петрівна розвішувала білизну, весело насвистуючи якусь пісеньку. У неї-то діти дзвонять щодня, онуки на вихідних приїжджають. А Олег…
Телефон задзвонив різко, пронизливо. Валентина Миколаївна кинТелефон задзвонив різко, пронизливо, і Валентина Миколаївна, не встигнувши перевести дух, вхопила слухавку і почула рідний голос сина, який з усмішкою сказав: “Мамо, пробач за тривалу мовчанку – все добре, просто так хотілося тобі приємний сюрприз влаштувати”.
