Connect with us

З життя

Несподіване Щастя

Published

on

НЕСПОДІВАНА РАДІСТЬ

На кафедрі університету ніхто з колег не знав і не повірив би, що у Вікторії Олександрівни чоловік запойний пяниця. Це була її сумна таємниця і гірке лихо.

Вікторія Олександрівна викладач, доцент і завідувачка кафедри. На роботі її дуже поважали як фахівця. Репутація бездоганна. Усі вважали Вікторію влаштованою жінкою. У всіх сенсах. Як інакше? Чоловік часто зустрічав її біля університету, щоб разом (під ручку) йти додому.

Ось воно, Вікторіє Олександрівно, яка ж ви щаслива! Чоловік у вас такий гарний, уважний, інтелігентний… зітхали молодші колеги.

Ой, дівчатка, не заздріть! відбрикувалася Вікторія.

Лише вона знала, що витворяє її «інтелігент» вдома. Сергій (чоловік) напивався до непритомності. Приходив, вірніше, повз додому, брудніший від бруду. Нічого людського в ньому тоді не лишалося. Ключем у замок потрапити не міг, тож дзвонив, падав біля дверей і засинав мертвим сном. Вікторія відчиняла, втягувала з примовками («лихо моє, коли ж ти перестанеш пити, сил більше нема» тощо) чоловіка в дім, накривала ковдрою (щоб не замерз) і поверталася до докторської. Біля нього завжди лишала літрову кружку води. Інакше серед ночі верещав на весь будинок:

Вікто! Пи-и-ити!

Вранці, зібравшись на роботу, Вікторія звичайно переступала через сплячого в коридорі чоловіка, виходила й зачиняла двері. Приходила в університет і сіяла розумне, добре, вічне. Таке тривало тиждень, місяць…

А одного дня Сергій, ніби нічого й не було, стояв на сходинках університету чистий, вигладжений, усміхнений. Коли Вікторія виходила в оточенні колег, він підбігав, цілував у щічку й питав:

Як пройшов день, Віточко?

Нормально, Сержу. Ходімо додому, зітхала вона.

Колеги з захопленням проводили поглядом парочку.

«Пощастило Вікторії Олександрівні з чоловіком…»

Щойно вони переступали поріг, Вікторія замовкала. Так вона мстила. ЗнаІ коли маленька Вірочка обійняла бабусю й прошепотіла: “Ти моя найкраща у світі”, Вікторія Олександрівна зрозуміла у її розбитому серці знову проростає щастя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × три =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

I Divorced My Husband and Now He’s Happier Than Ever—He Claims I Was the One Holding Him Back From Living a Normal Life

No one has ever insulted me more deeply than my ex-husband. We havent seen each other for the last three...

З життя47 хвилин ago

Your Mark is Still Very Young—And Why Would He Want the Responsibility of This Orphan? Better Hide All Your Valuables Now, Because Who Knows What She Might Be Thinking.

Violet stood at the threshold, clutching Marks hand so tightly it looked as if she was worried she might float...

З життя1 годину ago

When she saw who her husband brought home this time, his wife laughed so hard that the three kittens, startled by the commotion, ran to hide behind her legs.

Upon seeing what her husband had brought home this time, his wife laughed so uproariously that three kittens, alarmed by...

З життя1 годину ago

For 12 years, I supported my parents financially, but on their anniversary I overheard: “Get this beggar out.” The next morning, I canceled everything

12 years I paid for my parents lives, and on their anniversary I heard: Remove this beggar. The next morning,...

З життя2 години ago

Auntie, do you have any bread? Could you share some with me, please?

Julia was thirty-seven and had never married. She had worked as an accountant, yet meaning seemed always out of reachshe...

З життя2 години ago

“Now Half of Your Property Belongs to Me,” Declared the Eccentric Woman.

The couple lived a good life. They married when they were both thirty. Soon, their son was born. They had...

З життя3 години ago

Mum, where have you been? I’ve looked everywhere for you! I was on holiday. I might have my own problems and affairs. And this is Philip. We’re going to live together.

Darling, shall I expect you this Sunday? I asked my daughter. Of course, Mum, she replied. All week, I busied...

З життя3 години ago

We Eagerly Anticipated the Day We Could Visit the Child, But We Were Not Welcome

Last month, I finally became a grandmothercan you imagine? I was floating on cloud nine, already knitting tiny hats in...