Няня для дитини

Мама для Соломійки.

Ваську, йдімо їсти, ніжно промовила няня Оксана.

Ні, відповів він і впікся очима у вікно.

Василю, ходімо.

Ні-і-і! закричав, затоптав тонкими ніжками в коричневих колготах, ні, там мама!

Мама прийде пізніше, йдемо.

Що тут коїться? Оксано Гнатівно, це що за безлад? Марш у їдальню!

Люта тітка схопила ревущого Васька за комір сорочки й потягла до столу, засовуючи йому в рот сірі, холодні макарони. Хлопчик вився й кричав, а вона штовхала й штовхала.

Жри, падлюко, жри!

Решта дітей швидко застукали ложками по алюмінієвим мискам.

Навіщо так, Ганно Семенівно? Вони ж дитини няня Оксана ледве стримувала сльози.

Дитини? виплюнула зла тітка, які дитини? Це майбутні злочинці, як і їхні матроси!

А-а-а! верещав Васько, упавши на підлогу, червоний від плачу. До мами хо-о-очу!

Замовкни, засранче!

Що за галас? запитала ще одна сердита жінка, і навіть Васько замовк.

Ось, бунтує, їсти не хоче.

Чий це?

Білозір.

А, цієї божевільної! Виведіть його, мати прийшла.

Васько скрикнув і метнувся вперед, впікся в рідні, гострі коліна.

Мамцю, мамцю!

Мати сіла прямо на підлогу, цілуючи синове худе тіло, притискаючи до себе тонкими, як гілочки, руками. Шептала слова, зрозумілі лише їм двом.

Ой, не можу дивитися! плакала стара няня, баба Параска, що бачила на своєму віку стільки, що й на десять романів вистачить. Старію, чи що? Дивися, як він її любить, а вона?

Хоч і шальна, хоч і божевільна, але іншим матерям варто в неї вчитися. Ледве з землі вилізла, а любить його так, що аж тремтить.

Пфф, любить Вона режим любить, побачите, забиратьмуть цього, а вона нового принесе!

Ой, і жорстка ж ти, Галю.

А що, неправда? Знайде, кому пліч підставити, ще й пільги отримає.

Та ж ти жінка, як так можна?

В неї ж дітей нема, їй не зрозуміти, хтось із персоналу кинув.

Ну й що? Ось у Оксани теж нікого, але ж вона не закамяніла.

Та годі вам! Вони й досі плюють, скільки їхніх і від кого. Святоші знайшлися!

Поки тут вона й любить. А як хлопцеві три виповниться, що, вона подбала, щоб не в дитбудинок, а до родичів?

Бо не потрібний він їй.

Оксана йшла після зміни й думала про слова Галі. Невже та права? Грубо, але правдиво?

Привязалася якось до хлопчини. Дуже сподобався їй Василько, і мати його яснВасилько, Соломія й Оксана стояли втроє обійнявшись, і як же яскраво сяяло над ними небо, ніби саме доля посміхалася їм.