Connect with us

З життя

Побачили в канаві знесиленого коня, який не міг вибратися

Published

on

Ніколи не думав, що звичайна прогулянка лісом може перетворитися на справжнє диво. Це сталося минулої осені, коли я відвідував бабусю в її старому домі на Поліссі.
Ми вирушили з сусідами по гриби день був тихим, повітря пахло вологим мохом і сосновим смолоскипом. З нами була пані Марія літня, але жвава жінка з кошиком у два рази більшим за неї та Юрко, студент із Львова, який приїхав на канікули.
Йшли вузькою стежкою, вкритою золотим листям, коли раптом Юрко зупинився й скрикнув:
Дивіться! Там у ямі щось є!
Спершу здалося, що це повалене дерево чи стара покришка. Але коли підійшли ближче, серце завмерло. У глибокому рові лежав кінь. Схудлий, брудний, у репяхах, він ледве дихав. У його очах був страх, але не злість скоріше благання
На шиї в нього був старий, потрісканий шкіряний ремінь. Значить, він не був диким. Можливо, втік? Чи хтось просто кинув його, коли перестав бути потрібним?
Не могли ми залишити його там. Я подзвонив фермеру Петру у нього був трактор і міцні мотузки. Три години вся село намагалася витягнути коня. Працювали мовчки, по коліно в болоті, ніби рятували рідну істоту.
Нарешті його витягли на дорогу, але він не підвівся. Лежав і важко дихав. Хтось приніс відро води, хтось мішок із вівсом. Я сів поряд і поклав руку на його шию. Він здригнувся, але не відіпхнувся.
І тоді, повільно, з натугою, кінь піднявся на ноги. Спочатку хитаючись, але потім впевненіше. Вітер розвіяв його гриву, і в цю мить він здався мені найкрасивішим конем у світі.
Тиждень потому його забрала пані Марія. Назвала його Надією. Тепер Надія пасеться на зеленій галявині на краю села і завжди підходить до кожного, хто наближається. Кажуть, тепер вона допомагає працювати з дітьми, які потребують особливої уваги.
Одного дня, коли я вже майже забув про ту історію, Надія сама підійшла до мене тихо, ніби хотіла сказати: дякую. В її очах я побачив не лише вдячність, але й ціле життя, повне надії та віри.
Цей жест глибоко вразив мене. Тоді я зрозумів, що справжня сила у доброті: у вмінні побачити чийсь біль і допомогти, не чекаючи нічого натомість.
Тепер, коли йду тими лісами, завжди прислухаюся може, десь знову хтось потребує допомоги. Бо іноді одна маленька добра справа може змінити чиєсь життя назавжди.
І нехай ця історія нагадує нам усім: ніколи не будьте байдужими саме тоді народжуються справжні дива.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири − 1 =

Також цікаво:

З життя45 хвилин ago

Слова моєї свекрухи: «Ця дівчинка – не дитина мого сина» пролунали болюче

«Ця дитина не від мого сина» промовила моя свекруха в день народження нашої дитинки.Того ранку, після годин тяжкої праці, я...

З життя2 години ago

Мій чоловік щоночі на дві години зачинявся у ванній: однієї ночі я взяла ліхтарик, зазирнула туди і знайшла дірку в плитці – а в ній дивні пакетики…

Мій чоловік щоночі зачинявся у ванній на дві години: одного разу я взяла ліхтарик, пішла перевірити і знайшла дірку в...

З життя3 години ago

Близька, хоча й чужа

“Чужа, але своя, рідна” Мамо Фаєчко, як ви тут? Ми з Антінком проходили повз, ідемо з крамниці, та й вирішили...

З життя3 години ago

Мій чоловік вимагав ДНК-тест, переконаний, що син не його: коли результати були готові, лікар подзвонив і сказав щось жахливе

Пятнадцять років ми виховували сина разом, коли чоловік раптом промовив: Я завжди сумнівався. Час зробити ДНК-тест.Я засміялася сама думка здавалася...

З життя3 години ago

Собака вискочила на дорогу і ледь не потрапила під колеса: я різко гальмував, а вона дивилася на мене й голосно гавкала, аж поки я не побачив отой дивний предмет у траві…

Ото ж, їхав я собі трасою, як завжди, по своїх справах. Дорога була майже пуста лишень декілька машин пролетіли повз,...

З життя3 години ago

Пробач, якщо зможеш, моя дорога дружино!

Втиснувшись у набиту маршрутку, Настя швидко сіла на вільне місце, перш ніж його хтось зайняв. Сьогоднішній ранок не задався зламався...

З життя4 години ago

Забирай свого ледаря та йди геть, цей дім мені мій син подарував!” — скрикнула свекруха

Забирай свого малого та йди звідси, цей дім мій син мені подарував! скрикнула свекруха.Марічка стояла біля плити, помішуючи борщ, коли...

З життя4 години ago

Під час весілля мій чоловік відрізав велетенський шматок торта, розмазав його мені по обличчю й реготав: ось як я йому відплатила

Під час весілля мій чоловік узяв величезний шматок торта, розмазав його мені по обличчю й голосно сміявся тоді я вирішила...