Connect with us

З життя

Побачили в канаві знесиленого коня, який не міг вибратися

Published

on

Ніколи не думав, що звичайна прогулянка лісом може перетворитися на справжнє диво. Це сталося минулої осені, коли я відвідував бабусю в її старому домі на Поліссі.
Ми вирушили з сусідами по гриби день був тихим, повітря пахло вологим мохом і сосновим смолоскипом. З нами була пані Марія літня, але жвава жінка з кошиком у два рази більшим за неї та Юрко, студент із Львова, який приїхав на канікули.
Йшли вузькою стежкою, вкритою золотим листям, коли раптом Юрко зупинився й скрикнув:
Дивіться! Там у ямі щось є!
Спершу здалося, що це повалене дерево чи стара покришка. Але коли підійшли ближче, серце завмерло. У глибокому рові лежав кінь. Схудлий, брудний, у репяхах, він ледве дихав. У його очах був страх, але не злість скоріше благання
На шиї в нього був старий, потрісканий шкіряний ремінь. Значить, він не був диким. Можливо, втік? Чи хтось просто кинув його, коли перестав бути потрібним?
Не могли ми залишити його там. Я подзвонив фермеру Петру у нього був трактор і міцні мотузки. Три години вся село намагалася витягнути коня. Працювали мовчки, по коліно в болоті, ніби рятували рідну істоту.
Нарешті його витягли на дорогу, але він не підвівся. Лежав і важко дихав. Хтось приніс відро води, хтось мішок із вівсом. Я сів поряд і поклав руку на його шию. Він здригнувся, але не відіпхнувся.
І тоді, повільно, з натугою, кінь піднявся на ноги. Спочатку хитаючись, але потім впевненіше. Вітер розвіяв його гриву, і в цю мить він здався мені найкрасивішим конем у світі.
Тиждень потому його забрала пані Марія. Назвала його Надією. Тепер Надія пасеться на зеленій галявині на краю села і завжди підходить до кожного, хто наближається. Кажуть, тепер вона допомагає працювати з дітьми, які потребують особливої уваги.
Одного дня, коли я вже майже забув про ту історію, Надія сама підійшла до мене тихо, ніби хотіла сказати: дякую. В її очах я побачив не лише вдячність, але й ціле життя, повне надії та віри.
Цей жест глибоко вразив мене. Тоді я зрозумів, що справжня сила у доброті: у вмінні побачити чийсь біль і допомогти, не чекаючи нічого натомість.
Тепер, коли йду тими лісами, завжди прислухаюся може, десь знову хтось потребує допомоги. Бо іноді одна маленька добра справа може змінити чиєсь життя назавжди.
І нехай ця історія нагадує нам усім: ніколи не будьте байдужими саме тоді народжуються справжні дива.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 2 =

Також цікаво:

З життя39 хвилин ago

She Realised: Her Mother-in-Law is Ill, Hiding the Diagnosis from Everyone While Still Worrying About Her — Her Daughter-in-Law. Even in This Dark Hour, She Ponders How to Provide Stability, a Future, and Protection for Asha. But Why Sell the House and Jewelry When You Could Simply Ask for Help?

She realises her motherinlaw is ill, keeping the diagnosis a secret while still fussing over herher daughterinlaw. Even now she...

З життя40 хвилин ago

Husband Took a Week Away with His Mistress to “Re-educate” His Wife; Returned to Find a Shocking Surprise in the Corridor

Ian drove off for a week to his lovers flat, hoping to reeducate his wife. He came back to find...

З життя2 години ago

The New Owner of the Cottage – “We’ll Be Living at Your Cottage All Summer!” Announced My Brother.

Emma, well be staying at your cottage all summer, declared my brother, Ian, with a grin that seemed to stretch...

З життя2 години ago

My Sister-in-Law Wanted to Celebrate Her Anniversary at Our Place and Demanded We Vacate the Flat

Emily, has Tom told you anything yet? the motherinlaw asked, her voice brisk. Listen, were expecting up to twenty guests,...

З життя3 години ago

My Future Mother-in-Law Burned My Wedding Dress Just a Day Before the Celebration and Declared Me Unworthy of Her Son…

The garden air feels as if time has stopped. It hangs heavy, thick with the scent of summer and something...

З життя3 години ago

At the Funeral of My Husband, a Grey-Whiskered Man Whispered to Me: “Now We Are Free.” It Was the One I Loved at Twenty, Before Life Pulled Us Apart.

At my late husbands funeral a silverhaired stranger leaned close and murmured, Now we are free. He was the man...

З життя4 години ago

My Stepfather’s Fiancée Said, ‘Real Mothers Should Sit in Front’ — But My Son Responded in a Way That Made Everyone Recognise the Truth

My future daughterinlaw once said, Only true mothers sit in the front row, and my son answered in a way...

З життя4 години ago

Bumped into My Ex-Wife and Almost Turned Green with Jealousy

Oliver slams the fridge door, nearly toppling the shelves, and a magnet clatters to the floor. Milly stands opposite him,...