Connect with us

З життя

Літній чоловік прийшов до ветеринарної клініки з проханням про евтаназію свого собаки

Published

on

Сьогодні до клініки зайшов літній чоловік із проханням усыпити свого пса. Причина була жорстока та проста у нього не було грошей на лікування. Побачивши сльози чоловіка та страждання собаки, лікар зробив вибір, який змінив усе
Кажуть, що щастя не в грошах, але саме їхня відсутність може забрати у нас найдорожче. Дідусь не мав жодної копійки, коли почув вартість лікування свого єдиного друга.
У залі чекання стояла тиша. Дмитро, молодий ветеринар, мовчки спостерігав за сценою: старий пес лежав на столі, а чоловік, схилившись над ним, гладив його за вухом, не здатний стримати сліз.
Важке дихання пса та тихі ридання були єдиними звуками у кімнаті. Дідусь не міг попрощатися зі своєю Дзвінкою. Плакав тихо.
Дмитро добре памятав їхню першу зустріч лише три дні тому. Літній чоловік уперше привів свою девятирічну суку до клініки. Вона вже два дні не вставала, а господар був у розпачі. Казав, що Дзвінка це все, що в нього залишилося у цьому світі.
Обстеження показало важку інфекцію. Без термінового, дорогого лікування її чекала болісна смерть. «Якщо вам не під силу оплатити лікування, сказав тоді лікар, то єдиним гуманним рішенням буде евтаназія.» Лише потім Дмитро усвідомив, як важко було це почути.
Тремтячими руками дідусь поклав на стіл зімяті купюри, а потім обережно взяв свого пса.
А сьогодні він повернувся. «Вибачте, лікарю, знайшов грошей лише на усыплення» прошепотів він, не піднімаючи очей.
Коли він попросив ще пять хвилин на прощання, Дмитро відчув ком у горлі. Думав про людей, що живуть у розкоші, байдужих до чужих страждань, і про бідного діда з беззахисною Дзвінкою. Стільки болю й любові в одній миті
Дмитро підійшов, поклав руку на плече чоловіка: «Я сам заплачу. Дзвінка буде жити. Вона ще не така стара побігає.» Він відчув, як плечі діда затремтіли від тихого плачу.
Тиждень потому Дзвінка вже стояла на лапах. Догляд, ліки та доброта врятували її. Молодий лікар не вважав себе героєм. Але, мабуть, це був найлюдяніший вчинок у його житті.
Іноді доброта коштує більше за гроші. Її не виміряти банкнотами, а лише вчинками, які ми робимо для інших.
Саме в такі моменти й проявляється справжнє обличчя людяності.
Бо врятувати одну життя це ніби врятувати цілий світ.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 − два =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Останнє бажання ув’язненого — побачити свого пса востаннє: але коли собака увійшла до тюремної камери, сталося щось неймовірне

Останнім бажанням увязненого було побачити свою собаку востаннє: але як тільки пес увійшов до тюремної камери, сталося щось несподіване.Перед остаточним...

З життя1 годину ago

Час прийшов!

Ну нарешті. Виходячи заміж, Оксана навіть не підозрювала, що у її нового чоловіка Тараса є шкідлива звичка. Вони зустрічалися недовго,...

З життя1 годину ago

Собака вискочила на дорогу та ледь не потрапила під авто: я різко гальмував, а вона дивилася на мене й голосно гавкала, аж поки я не помітив ОЦЕ в траві…

Сьогодні сталося щось неймовірне. Я їхав автотрасою біля Києва, зайнятий своїми звичними справами. Дорога була майже порожня: кілька машин пролітали...

З життя2 години ago

Під час весілля мій чоловік відрізав велетенський шмат торта, розмазав його мені по обличчю й голосно сміявся: ось як я йому відплатила

Під час весілля мій чоловік взяв величезний шматок торта, розмазав його мені по обличчю й голосно сміявся. Я вирішила йому...

З життя3 години ago

Немовля знайдене живою у рюкзаку, наполовину закопаному в крижаній річці — але шокуюча правда про порятунок приголомшила слідчих і викликала обурення громади

Світанок застав місто у холодній тиші. Звичайний патруль поліцейського Данила Коваленка та його службового пса, Бурю, нічого не обіцяв. Та...

З життя4 години ago

Коли слухняний пес-рятувальник на ім’я Тітан раптом завмер у переповненому автобусі, ніхто не розумів чому – поки його пронизливий погляд не зупинився на маленькій дівчинці в кінці салону

**Щоденник**Сьогодні трапилася історія, від якої аж мурашки по шкірі. Звичайний ранок, автобус 47 курсував своїм звичним маршрутом через спальний район...

З життя4 години ago

Наповню твою душу коханням

**Щоденниковий запис** Ніколи б не подумала, що дві подруги з дитинства Юстина й Люба можуть так сильно посваритися. Село шепоче:...

З життя5 години ago

Слова моєї свекрухи: «Ця дівчинка – не дитина мого сина» пролунали болюче

«Ця дитина не від мого сина» промовила моя свекруха в день народження нашої дитинки.Того ранку, після годин тяжкої праці, я...