Connect with us

З життя

Щастя з нізвідки

Published

on

**Щоденниковий запис**

Не було б щастя

Керівник відділу продажів Богдан був неодружений, тому, побачивши молоду та гарну Оксану, миттєво закохався. Вона прийшла перший день на роботу до його відділу, і він одразу підійшов до неї.

Доброго ранку, колего, промовив він з такою теплою усмішкою, що погляд Оксани мимоволі затримався на ньому.

Доброго ранку, відповіла вона ніжним голосом і посміхнулася у відповідь.

Отже, приступайте до обовязків. У курс справ вас введе Тетяна, вона тут старша, він кивнув у її бік, ознайомтеся з інструкцією. Бажаю успіхів, сподіваюся, знайдемо спільну мову.

Колеги, переважно жінки, з цікавістю спостерігали за своїм начальником, і коли він вийшов, Тетяна прошепотіла сусідці Наталі:

З яких це пір наш Богдан так уважно вітає нових співробітниць? і обі розсміялися.

Оксана спершу придивлялася таки новий колектив поводилася не то щоб скромно, адже скромність ніколи не була її сильною стороною, але тихо зайняла позицію спостерігача. Молода, але вже досвідчена: їй лише двадцять два, а з сімнадцяти років вона встигла розбити пару сімей. Навіть у коледжі закрутила роман із викладачем, який був набагато старший, але першим опамятався саме він, коли чутки дійшли до його дружини.

Минув час, і Богдан якось запропонував їй після роботи зайти до кавярні.

А чому б і ні? Ви ж мій шеф, а з шефом треба тримати добрі відносини, так би мовити, налагоджувати звязки, посміхнулася вона.

Оксана усміхалася так щиро, що він спершу подумав жартує. Але зрадів, адже вона погодилася. Богдану було тридцять, він ніколи не був одружений, хоча стосунки траплялися але до серйозного кроку не дійшло. Тому ці відносини розгорталися швидко: закохався, зустрічалися, а потім усі колеги разом здивувалися, коли він оголосив, що вони з Оксаною запрошують їх на весілля.

**Сімейне життя Богдана**

Всі бажання та примхи Оксани він виконував. Навіть погодився на її умову.

Поки що дітей не плануємо. Я хочу пожити для себе. Коли буду готова стати матірю, повідомлю. А поки що, любий, ніяких пелюшок та розпашонок.

Богдан гадав, що пройде час, і дружина зрозуміє: сімя без дітей це не сімя. Але час минав, а Оксана не збиралася народжувати, і кожен раз, коли він починав розмову про дитину, різко обривала його:

Бодь, я ж тебе відразу попередила, і ти погодився. Тож не завантажуй мені голову цим. Я не готова.

Минуло ще трохи часу, і одного разу чоловік побачив, як дружина розгублено вийшла з ванної, тримаючи в руці тест на вагітність.

Оксанко, ти вагітна? вона кивнула.

А він від щастя підхопив її на руки, а вона розплакалася.

Не хочу я народжувати! Не хочу бути товстою коровою! Ти мусиш щось зробити! але він тримав її на руках і цілував у мокрі від сліз щоки.

Не злись і не плач, це ж щастя! Як же я тебе люблю, Оксанко. У нас буде дитина!

Та Оксана була рішуча: пішла до лікаря і взяла направлення на аборт. Але Богдан прибіг до лікарні вчасно вона ще не зайшла до кабінету. Зі скандалом вивів її на вулицю.

Благаю тебе, Оксано. Не роби цього, нехай народиться наша дитина. Я буду тобі у всьому допомагати. Обіцяю, умовляв він.

Дружина згодом погодилася, але за умови, що міняти пелюшки, памперси та вставати вночі до дитини вона не буде. Усю вагітність Богдан не відходив від неї, виконував усі бажання та капризи. Нарешті настав момент він відвіз її до пологового. І лише коли на світ зявилася здорова донечка, він із полегшенням зітхнув.

Задоволений і щасливий, поїхав додому відпочити. А наступного дня, приїхавши до дружини з дитиною, йому раптом сказали:

Вашої дружини тут немає. Вона втекла, дитину залишила.

Не може бути! не повірив Богдан. Може, вона кудись вийшла? Пошукайте її!

Ні, вона пішла. Ось записка, медсестра простягнула йому листок, складений навпіл.

Ні в офісі, ні вдома Оксана не зявлялася, на дзвінки не відповідала, змінила SIM-карту. Лише через півтора місяця вона подзвонила Богдану.

Збери мої речі. Приїде мій Артем і забере їх. На розлучення подавай сам, я все одно не прийду.

Про доньку навіть мови не було не потрібна вона їй, як і Богдан. Так і став він для донечки Софійки і матірю, і батьком. Добре, що поруч жила його мати вона допомагала з дитиною.

**Софія**

Почувши дзвінок, Софія підняла трубку. Телефонувала зі школи Марина Сергіївна, вчителька Євгенка, її сина. Він навчався у другому класі.

Терміново приходьте до школи. Ваш син тут учинив таке і кинула трубку, не

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − десять =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

I Know They’re My Children,” He Said Without Looking Up. “But… I Can’t Explain Why There’s No Connection Between Us.

**Diary Entry** “I know theyre my children,” he murmured without looking up. “But… I can’t explain it. Theres just no...

З життя5 хвилин ago

Nora Hides a Recorder at Her Mother-in-Law’s House to Eavesdrop on Their Conversations

Olivia hid a recorder at her mother-in-laws house to eavesdrop on her conversations. James and Emily had been married for...

З життя1 годину ago

I know they’re my children,” he murmured, eyes downcast. “But… I can’t explain why there’s no bond between us.

“I know they’re my children,” he said without looking up. “But… I cant explain it. Theres just no connection between...

З життя2 години ago

If Only You Could Find a Decent Man

**If Only Youd Found a Proper Bloke** *”When are you finally going to buy a flat?”* Margaret’s voice was sharp,...

З життя2 години ago

Mum Occasionally Brought Home New ‘Partners’

Mother kept bringing home new “husbands”Emily remembered three of them. But none ever stuck around; they left. Mother would weep,...

З життя3 години ago

You Must Hand Over the Child—We Are Their True Parents,” Demanded the Strangers at Our Doorstep

You must give us the child. Were his real parents, the strangers said on the doorstep. Mum, can I stay...

З життя3 години ago

I Know They’re My Children,” He Said Without Looking Up. “But… I Can’t Explain Why There’s No Connection Between Us.

**Diary Entry** “I know theyre my children,” he murmured without looking up. “But… I can’t explain it. Theres just no...

З життя3 години ago

I know they’re my children,” he murmured, eyes downcast. “But… I can’t explain why there’s no bond between us.

“I know they’re my children,” he said without looking up. “But… I cant explain it. Theres just no connection between...