Справжнє кохання

Та він справжній

Настю, як можна так виховувати дівчинку? постійно допитувала сестру Марина. Вона ж дівчинка, а не хлопець.

Анастасія та Марина рідні сестри, обидві давно вийшли заміж, народили дітей. У Насті були донька Олеся та син, а в Марини єдина донечка Софійка.

Старша сестра часто гостювала в Насті, адже у тієї був свій будинок у приватному секторі Києва. Затишний двір, альтанка, місце для ігор. А ось Марина з родиною жила у квартирі в Броварах.

Марина, звісно, була впевнена, що її Софійка розумніша, краща та обдарованіша за Олесю. Хоча дівчатка були різнились лише на рік, Олеся старша.

Настю, знову твоя Олеся на дерево залізла, ну що це таке, намагалася вплинути на сестру.

А що в цьому поганого? дивувалася Анастасія. Вона ж дитина, нехай розвивається.

Але ж не по деревах скакати, це ж хлопчача справа, нармгалася Марина, але Настя лише посміхалася.

Дівчатка дружили. Софійці, можливо, теж хотілося вільно бігати та лазити по деревах, але мама пильно стежила, щоб нічого подібного не дозволялося.

Олеся ніколи не заздрила двоюрідній сестрі, хоч Марина й гадала, що саме її донька варта захоплення. У дитинстві Олесі було байдуже. Вона жила на повну швидка, смілива, встигала скрізь.

Любила у гаражі з татом порядок наводити.
Олесю називали «ватажком у спідниці» не поступалася хлопцям ні в чому: лізла на дерева, билася, захищаючи себе та молодшого брата, інколи навіть з хлопцями через паркан у чужі сади за яблуками лазила. У ляльки майже не грала, до причісок та суконь інтересу не мала. Найбільше любила з татом у гаражі колупатися, розглядати гайкові ключі, гвинтики-болтики. Та ще й порядок там наводила.

Доню, не треба тобі мій порядок, сміявся тато. Після тебе нічого не знайду. Краще подавай ключ на шістнадцять. І вона миттєво знаходила потрібний. Тато хвалив, а вона пишалася.

Софійка повна протилежність Олесі. Її одягали, як ляльку: пишні сукні, білі гольфи з китицями, величезні банти. Олесі ці сукні не подобалися занадто рюшок, занадто вигадок.

Постійно лунали оклики Марини:
Софійко, не лізь у пісочницю гольфи забрудниш! Відійди від дверей там протяг! Не чіпай чужі іграшки вони брудні! Навіщо взяла яблуко на ньому ж мікроби!

Олесю це дратувало. З Софійкою навіть гуляти було нудно. А за ворота її взагалі не пускали.

Куди ти, Софійко? Там брудні собаки, хлопці можуть образити. Нехай Олеся йде, а ти посиди з нами.

Тітко Марино, хай іде зі мною, ніхто її не чіпатиме, заступалася Олеся.

Але тітка лише суворо хитала головою:
Ні, Софійка за ворота не піде

У школі Олеся займалася легкою атлетикою, грала у волейбол, а потім захопилася рукопашним боєм. У Марини аж волосся диблем ставало:
Невже дівчата мають так виховуватися?

Нехай робить, що хоче, відповідала Настя. Сама собі дорогу прокладатиме.

А от Софійка ходила до музичної школи, вчилася грати на фортепіано, мама записала її на бальні танці. Пробувала ще й у художній гурток віддати, але доньці було нудно кинула.

На першому курсі університету Олеся познайомилася з Тарасом у секції рукопашного бою. Він теж тренувався. Не красенем був, але привабливий.

Привіт, першим підійшов він. Я за тобою спостерігав дуже добре у тебе виходить. Я Тарас, а ти Олеся, вже й довідки про тебе зібрав, сміявся щиро.

Його усмішка й веселі іскорки в очах підкорили дівчину. Поряд із ним було легко, ніби зналися сто років.

Привіт. А тебе ніби в університеті не бачила.

Я не в твоєму навчаюсь. Працюю автослюсарем, заочно вчуся в автомобільному інституті, пояснив він.

З того дня вони почали зустрічатися. Разом ходили на тренування, гуляли в парку, дивилися фільми. Спільні інтереси їх дуже зблизили.

Мам, тату, завтра прийду з Тарасом. Він уже познайомив мене зі своєю мамою. Тепер ваша черга, попередила донька.

Ну що ж, приходьте, погодилися батьки.

Тарас швидко знайшов спільну мову з батьком Олесі. Вони занурилися у розмови про гаражи, техніку та машини. Батько був у захваті, що той працює автослюсарем та навчається за фахом.

Час минав. На другому курсі Олеся оголосила:

Ми з Тарасом знімаємо квартиру й будемо жити разом.

Настя заперечувала:

Доню, ще рано! Ти ж вчишся

А ось батько несподівано підтримав. Тарас йому сподобався. Коли приходили у гості, вони разом колупалися біля стареньких «Жигулів», ще й футболом обидва захоплювались вболівали за одну команду.

Але коли Марина довідалася, почався скандал:

Боже ж ти мій, Настю! Як можна доз