Перешкода до щастя

**Перешкода для кохання**

Яна розійшлася зі своїм хлопцем Максимом, з яким зустрічалася довго, а потім вони навіть почали жити разом. Але з часом вона зрозуміла одне це побачення, коли ти бачишся час від часу, а зовсім інше коли живеш під одним дахом. Співжиття з Максимом не склалося.

Виходить, ми з ним абсолютно різні, а здавалося, що це кохання, думала вона, повертаючись з роботи додому.

От зараз знову побачу його в квартирі, де все розкидано, купа брудної посуду на кухні, скрізь крихти, а він на дивані, уткнувшись у телефон. Мене дратує все в ньому. Сьогодні я поставлю крапку в наших стосунках, остаточно вирішила вона.

Увійшовши в квартиру, Яна оглянулася все було так само, як завжди. Максим лежав на дивані, вже два місяці «шукав» роботу, але тепер вона нарешті зрозуміла, що це просто відмовки, і йому дуже зручно жити за її рахунок.

Максиме, знову те саме: диван, безлад, я це бачу місяць за місяцем. Ми розходимося, збирай речі й іди, промовила вона різко і голосно.

Яночко, ти з глузду зїхала? З чого це ти? Все ж було нормально, а тепер раптом здивований Максим підвівся з дивана.

Це не раптом. Я йшла до цього довго. Мені з тобою не по дорозі. Іди, я серйозно, і не переконуй мене.

Ти ще пошкодуєш! Куди я піду вночі? пригрозив він.

Куди хочеш. У тебе ж є батьки, ось і йди до них.

Яна на кухні грюкнула посудою, вимила й розставила все по місцях. Заглянувши у кімнату, вона побачила, як Максим застібав свою сумку речей у нього було небагато. Проходячи повз неї до дверей, він зі злістю кинув:

Ще пошкодуєш! і з силою захлопнув двері.

Кожні закриті двері це новий шанс знайти ті, що відчиняться, раптом згадалися Яні чиїсь слова. Вона щасливо замкнула двері на щеколду і задоволено сіла на диван. От і все, у мене нове життя. Давно треба було так зробити, навіть полегшало. Дістали мене його негатив і те, що завжди винен був я.

Батьки, дізнавшись, що дочка вигнала Максима, якого вони не переносили, зраділи.

Нарешті позбулася свого нахлібника! Невже тобі не соромно, що він сидів у тебе на шиї? «У пошуках роботи» так він просто не хотів працювати! докоряла їй мати Ірина. І взагалі, тобі вже двадцять сім, час виходити заміж. Знайди нормального хлопця і заведи сімю.

Яна й сама це розуміла. Вона працювала медсестрою в міській лікарні. Це був не спокійний стаціонар, де чергування проходять тихо й за планом, де можна посидіти в телефоні або подрімати вночі. Ні. Вона працювала там, де цілодобово привозять важких пацієнтів з усього міста з травмами, кровотечами, де кожну хвилину треба бути напоготові.

Після змін Яна поверталася додому виснаженою та голодною. Вона давно жила окремо від батьків, тому готувала сама. Але після роботи сил не було, хо