Connect with us

З життя

Пес щодня приходив на цвинтар до господаря і рив землю: усі думали, що він сумує, аж доки не дізналися жахливу правду

Published

on

Пес щодня приходив на цвинтар до свого господаря та рив землю: усі думали, що тварина просто сумує, доки не дізналися страшної правди.
Пес приходив на цвинтар кожного дня.
Без нашийника, без повідка ніби точно знав дорогу. Люди вже звикли до цього виду: стрункий український вовчак з настороженими вухами й розумними очима.
Колись він був службовим псом у поліцейського на імя Олесь Гаврилюк. Вони працювали разом багато років погоні, затримання, нескінченні години тренувань. Для нього Олесь був не просто господарем, а другом, з яким ділив усе: небезпеку, втому, радість перемог.
Рік тому Олесь загинув під час операції. Похорони були людними й урочистими. Відтоді пес щодня приходив до його могили, лягав у виритій ним самим ямці біля надгробка й просто лежав, зариваючи ніс у землю, наче відчуваючи запах, що вже ледь проступав.
Інші намагалися забрати його волонтери, добрі люди, навіть колишні побратими Олеся. Та варто було йому вирватися, і він знову опинявся тут. Сидів чи спав, а іноді тихо вив, завжди на своєму місці.
Більшість думали, що це вияв горя: мовляв, шукає свого господаря, хоче «дотягнутися» до нього, просто дуже сумує. Але страшна правда виплила, коли на цвинтарі зявився колишній колега Олеся. Він знав цього пса і розумів: якщо він щось риє значить, є причина.
Чоловік підійшов ближче й помітив, що пес копає не під самим надгробком, а трохи збоку, біля краю. Наступного дня він повернувся з лопатою. Доглядач намагався зупинити його, але той лише відповів:
Якщо помиляюся засиплю назад.
Земля була мякшою, ніж повинна бути на старій могилі. І вже за півгодини копання зявився край тканини. Коли її розгорнули, усі завмерли: всередині лежало тіло чоловіка без труни, у цивільному. Обличчя й руки були звязані, а на шиї сліди удавки.
Поліція приїхала швидко. Виявилося, що загиблий був свідком у справі, якою займався Олесь. Після його смерті хтось скористався похоронами, щоб сховати зайве тіло, сподіваючись, що ніхто не здогадається.
Ніхто окрім пса. Він зробив те, чого його вчили все життя знайшов правду.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 + 8 =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Службовий пес-шукач накинувся на 16-річну школярку й гавкав несамовито: коли поліцейські зняли відбитки дівчини, виявилося щось жахливе

Ото ж, слухай, яка історія трапилася в одній із шкіл у Києві. У 17-й гімназії влаштували відкритий урок з безпеки...

З життя1 годину ago

Як стати бабусею, коли вона старша за мого сина на 12 років?

Я стану бабусею Але як змиритися з тим, що вона старша за мого сина на 12 років? Буває, особливо після...

З життя1 годину ago

Їй не знайдеться гідних

Мати Олесі лиш важко зітхала, дивлячись на свою красуню доньку. Марія ніяк не може переконати доньку, що не варто все...

З життя2 години ago

Зустріч товаришів

У другому класі Мишко вже пішов до нової школи в іншому селі. Він чув, як батько говорив матері: Вєро, Іван...

З життя2 години ago

Сльози не допомагають: зрада чоловіка з молодшою дівчиною

Сльози не рятують: мій чоловік зрадив мені з дівчинкою, яка йому за доньку Привіт кожному, хто читатиме ці рядки. Ніколи...

З життя3 години ago

Втрачене серце, знайдена надія: моя історія повернення до любові

Розбиті мрії, знайдена надія: як я втрачала і знову знаходила кохання Я завжди була емоційною. Закохувалася легко, неслася за почуттями,...

З життя3 години ago

Тільки витримка веде до успіху

Терпіння, лише терпіння Мамо та тату, з ювілеєм вас, з золотим весіллям! радісно скрикнула донька, заходячи в двір з чоловіком...

З життя4 години ago

Дванадцять років обов’язку. Дванадцять років непохитної вірності.

Дванадцять років служби. Дванадцять років бездоганної відданості.Мене звати Ярослав, і я поліцейський. Усі ці роки я ніколи не був самотнім....