Connect with us

З життя

Пес щодня приходив на цвинтар до господаря і рив землю: усі думали, що він сумує, аж доки не дізналися жахливу правду

Published

on

Пес щодня приходив на цвинтар до свого господаря та рив землю: усі думали, що тварина просто сумує, доки не дізналися страшної правди.
Пес приходив на цвинтар кожного дня.
Без нашийника, без повідка ніби точно знав дорогу. Люди вже звикли до цього виду: стрункий український вовчак з настороженими вухами й розумними очима.
Колись він був службовим псом у поліцейського на імя Олесь Гаврилюк. Вони працювали разом багато років погоні, затримання, нескінченні години тренувань. Для нього Олесь був не просто господарем, а другом, з яким ділив усе: небезпеку, втому, радість перемог.
Рік тому Олесь загинув під час операції. Похорони були людними й урочистими. Відтоді пес щодня приходив до його могили, лягав у виритій ним самим ямці біля надгробка й просто лежав, зариваючи ніс у землю, наче відчуваючи запах, що вже ледь проступав.
Інші намагалися забрати його волонтери, добрі люди, навіть колишні побратими Олеся. Та варто було йому вирватися, і він знову опинявся тут. Сидів чи спав, а іноді тихо вив, завжди на своєму місці.
Більшість думали, що це вияв горя: мовляв, шукає свого господаря, хоче «дотягнутися» до нього, просто дуже сумує. Але страшна правда виплила, коли на цвинтарі зявився колишній колега Олеся. Він знав цього пса і розумів: якщо він щось риє значить, є причина.
Чоловік підійшов ближче й помітив, що пес копає не під самим надгробком, а трохи збоку, біля краю. Наступного дня він повернувся з лопатою. Доглядач намагався зупинити його, але той лише відповів:
Якщо помиляюся засиплю назад.
Земля була мякшою, ніж повинна бути на старій могилі. І вже за півгодини копання зявився край тканини. Коли її розгорнули, усі завмерли: всередині лежало тіло чоловіка без труни, у цивільному. Обличчя й руки були звязані, а на шиї сліди удавки.
Поліція приїхала швидко. Виявилося, що загиблий був свідком у справі, якою займався Олесь. Після його смерті хтось скористався похоронами, щоб сховати зайве тіло, сподіваючись, що ніхто не здогадається.
Ніхто окрім пса. Він зробив те, чого його вчили все життя знайшов правду.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять + два =

Також цікаво:

З життя26 хвилин ago

Valerie Was Washing the Dishes When John Walked In and Turned Off the Light: A British Kitchen Drama…

I was standing at the sink in our cramped kitchen, washing the dishes, when Tom walked in. He flicked off...

З життя30 хвилин ago

Deja Vu She Always Waited for Letters—Ever Since Childhood, All Her Life. Addresses Changed, Tre…

Déjà vu She was always waiting for letters. Always had, since she was a little girl. Her whole life. The...

З життя2 години ago

“WHY DID YOU SAVE HIM? HE’S PRACTICALLY A VEGETABLE! YOU’LL BE EMPTYING BEDPANS FOR THE REST OF YOUR…

WHY ON EARTH DID YOU SAVE HIM? HES PRACTICALLY A VEGETABLE! YOULL BE EMPTYING BEDPANS FOR THE REST OF YOUR...

З життя2 години ago

There He Goes Licking Again! Max, Get Him Away! Nina Glared at Barney, Hopelessly Bouncing at Her …

Hes licking himself again! David, get him away from there! Sophie was staring at Alfie with a look of pure...

З життя3 години ago

My Ex-Wife… It Happened Two Years Ago: As My Work Assignment Ended and I Prepared to Return Home t…

My Ex-Wife… This all happened two years ago. I was nearing the end of a work assignment, and it was...

З життя3 години ago

Odd New Neighbours at Flat 222 on Byron Street: How a Mysterious Middle-Aged Couple Changed Life for…

STRANGE NEIGHBOURS Flat 222 at number 8, Wren Street, had new neighbours move in. They were a married couple, about...

З життя4 години ago

Anna Parker sat on a bench in the hospital garden, wiping away tears. Today she turned seventy, but …

Dear Diary, Today is my 70th birthday. I found myself sitting on a bench in the hospital garden, quietly crying....

З життя4 години ago

“We’ll Stay Here Till Summer!”: How I Evicted My Cheeky In-Laws, Changed the Locks, and Reclaimed My…

6th March Well, that just about takes the biscuit. Never have I regretted marrying into someones family more than I...