Забутя донька

**Мачуха**

У житті все буває складно, особливо стосунки між рідними та чужими. Буває, що навіть родичі сварються та залишаються ворогами на все життя. А іноді зовсім чужі люди стають ближчими за кров.

Йогоричу сьогодні сімдесят пять років, і він почувається вже немолодим, але не самотнім. У молодості його звали Тарасом, а в літах перейменували на Йогорича так і коротше, і ввічливіше, і якось тепліше. А він і не суперечить.

Одружився Тарас не рано у двадцять шість років. Хоча в селах тоді хлопці заводили родини раніше, він не поспішав. Із місцевих дівчат жодна йому не сподобалася.

Тарасе, довго ще будеш холостякувати? допитували мати, рідня та друзі.

А чого? Мені і так добре, сміявся він. Встигну ще й ярмо на шию надіти. Не бачу, щоб мої друзі були щасливі дружини й діти все щось вимагають. А я сам собі господар! Ха-ха-ха!

Однак дівчата сподівалися на Тараса кожна мріяла про нього. Він був гарним хлопцем, працьовитим і спритним. У ньому вже тоді видно було господарську хватку, а до того ж не пив і не курив. Багато матерів радили своїм донькам його зачарувати.

Добрий чоловік із Тараса вийде, говорили сусідки. Але він не поспішав обирати місцеву мабуть, доля для нього була інша.

Хоча Тарас часто ходив вечорами до клубу (молоді тоді в селі було багато, музика лунала), наречену він не шукав. Чомусь місцеві дівчата його не цікавили. Працював він у «Сільгосптехніці» водієм вантажівки, часто їздив по районах. А одного разу й каже матері:

Завтра зранку їду до Бережа́н голова посилає за запчастинами. Збери мені їсти, бо їхати далеко, увесь день піде. Ввечері повернусь.

Ой, Тара́сю, як тобі пощастило! Вже давно збирається до нас тітка твоя Марія, та все нема нагоди. Заїдь до неї, забери і привезеш. Не забудь

Гаразд, заїду, обіцяв син.

Марія була старшою сестрою його матері. І саме ця тітка зіграла вирішальну роль у житті Тараса. Хоч вона й не знала заздалегідь, що племінник до неї приїде, однак розмова про це вже давно йшла.

Тара́се, коли буде нагода в наших краях заїжджай, я завжди рада. А то й у гості до вас навідаюся.

Тітка була хитра все намагалася племінника оженити.

Коли Тарас проїжджав повз її дім, заскочив на хвилинку:

Тітко Маріє, поки я там завантажуся збирайся. Заберу тебе на зворотному шляху.

Ох, ти мій золотий! зраділа вона. Не переживай, буду готова, як комсомолка!

На зворотному шляху він заїхав за тіткою, а вона й каже:

Тара́се, давай закинемо мішок картоплі Олені по дорозі. Нам якраз по шляху.

Ну давай, місця в машині вистачить, погодився він.

За кілометр від Бережан жила та Олена. Заїхали, Тарас вивантажив мішок і заодно познайомився з гарною жінкою молодою вдовою. У неї була пятирічна донечка Іринка. Як тільки Тарас поглянув на Олену, між ними пробігла іскра. Марія вмить це помітила.

Оце так краще, подумала вона. Справа буде

Тарас і справді втратив спокій дуже сподобалася йому Олена. Удруге він побачив її, коли відвіз тітку Марію назад додому.

Тара́се, заверни до Олени, треба їй дещо передати.

Хлопець зрадів сам ламав голову, як би побачити Олену. Поки Марія шепотілася з нею, він все кидав на неї погляди. Дове