Connect with us

З життя

Таємниці жіночого мислення

Published

on

**Щоденник**

Вечір. Тарас приїхав додому виснаженим переговори, проблеми, але хоч трохи радує, що завтра вихідний.

Хоча б виспатися, тиждень був важкий, пробурмотів він, лягаючи спати, а дружина лише хитренько всміхнулась.

Він побачив цей погляд і застогнав:

Оленько, дай вранці поспати, бо я вже знаю, що ти задумала

Тарас і Олена одружені одинадцять років, сину Максимкові девять. Обоє працюють: дружина директор невеликої, але солідної фірми, чоловік теж на престижній посаді із гарною зарплатою.

Субота в їхньому будинку день прибирання. Завжди. Навіть у свято. Якщо субота робоча тоді у неділю. Олена чистюля до мозку кісток. З одного боку, Тарасу це подобається, а з іншого вона нікому не дає спокою, доки у домі не засяє. Сама не сяде і іншим не дозволить, поки не приберуть.

Коли чоловік намагається заперечити, він каже:

Ну я ж не неряха. Шкарпетки завжди на місці, посуд у мийку кидаю, одяг у кошик для білизни складаю. Досить акуратно живу. Але дружина думає інакше.

Тієї суботи Олена прокинулась, як завжди, але трохи забарилась у ліжку можна не поспішати. Подумала про план дій.

Гаразд, нехай Тарас поспить ще годину, але не більше, бо інакше пролежить до обіду.

Тарас уві сні почув її голос:

Ну вже, прокидайся, снідаємо, а потім прибирання. За тиждень стільки пилу накопичилося!

Оленько, ну дай поспати, тиждень був важкий, простогнав він, розуміючи, що вже не засне.

Так починається кожна їхня субота.

Тарасе, тобі ж самому приємніше спати у чистій кімнаті, суворо відповідає вона і йде будити сина.

Максимку, це стосується і тебе. Снідай, а потім прибирання. Збери свої танки та літаки, інакше сама приберу.

Для Максимки це найстрашніше коли мама сама береться за його іграшки. Тоді з його кімнати лунає:

Мамо, навіщо ти це зробила?! Ти зруйнувала мою військову базу із шістьма солдатиками!

А чому в тебе ковдра на підлозі? питає мати.

Це не ковдра! зухвало відповідає син. Це ангар, де схований секретний аеродром!

Ну-мо, збирай іграшки, скрізь розкидані, незадоволено каже Олена.

Тож кожну суботу Тарас із сином отримують лекцію від господині дому. Бурчать, але виконують.

Мамо, може, спочатку пограємось із татом, а потім приберемо? запропонував Максимко.

Ніяких «потім». Знаю я вас. Поснідаєте, приберете, а там побачимо

Олена пішла на кухню, але незабаром почувся її незадоволений голос:

Чого ти кричиш? Я тобі нещодавно корм насипала. Не голодний, тож закрий рота.

Кіт Барсик терся об її ноги й тихо нявкав, мабуть, випрошуючи щось смачненьке. Барсик пухнастий, сірого кольору, з блакитними очима й білими лапками, улюбленець родини.

Будинок у них двоповерховий, невеликий, але затишний. За тиждень пил і безлад стають помітними увечері ніхто не прибирає, усі втомлені. А Максимко, звісно, сам нічого не зробить. Літо, пил, пісок від кота у суботу знаходиться робота для всіх.

Тарас піднявся сон уже не вернеться, а їсти вже хочеться. Вийшов із ванної на кухню, де Олена із сином уже снідали.

Ого, дружино, ти встигла напаскудити млинців? Молодець! підійшов і чмокнув її у маківку.

А ти думав, я, як деякі, літаю в ліжку до обіду?

Тату, сідай швидше, поки млинці теплі! промовив Максимко, весело поглядаючи на батьків.

Чесно кажучи, Олена розбудила чоловіка не так і рано снідали близько девятої.

Ну що, мої дорогі чоловічки, поснідаємо, приберемося, а потім що? усміхнулась вона, оглядаючи рідних.

Тарас важко зітхнув:

А потім у супермаркет за продуктами.

Молодець, правильно, задоволено кивнула Олена.

Так у них заведено: коли в домі чисто, їдуть усією родиною за покупками. Тарас не проти прибирання чи походу у магазин просто шкодує часу.

Прибирали всі. Навіть Максимко сьогодні не бунтував сам зібрав розкиданий одяг і прибрав іграшки. Звісно, по-своєму. Але коли в будинку засяяло, Олена з полегшенням зітхнула.

Ох, як же я люблю чистоту, усміхнулась вона.

Підтримую, відповів Тарас, ховаючи пилосос під сходами.

Тепер спочиваємо і їдемо у магазин. Список у мене вже готовий. Ти готуєшся, Тарасе? Чоловік кивнув. Він завжди готовий.

Він сів біля дружини на диван, і раптом йому спала на думку геніальна ідея.

А що, якщо ми замовимо клінінгову службу? Зараз це називається не «прибиральниця», а «менеджер з чистоти». Пошукаю в інтернеті варіанти.

Після магазину Тарас сів за ноутбук, прочитав відгуки, подзвонив у кілька фірм і наважився на розмову з Оленою. В

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 2 =

Також цікаво:

З життя53 хвилини ago

A Young Girl Walked into an Upscale London Jeweller’s, Hand in Hand with Her Father

8th March A young girl toddled into an elegant jewellers in Mayfair, her small hand wrapped securely in mine. She...

З життя4 години ago

The courtroom was so silent you could hear the flicker of paper turning.

The courtroom was silent, the only sound the faint shuffle of paper against mahogany. High upon her bench, Judge Margaret...

З життя5 години ago

The Housekeeper in the Kitchen

The scullery sat just off the grand hall, within earshot of the violins but tucked far enough away to remind...

З життя7 години ago

The airport bustled with its usual rush, just like any ordinary day.

The airport bustled like any other day in London Heathrow. Suitcases rumbling along. Metal detector whirring. Plastic trays gliding down...

З життя10 години ago

The café pulsed with that delicate midday quiet—a fleeting calm that seemed both precious and borrowed.

The café dozed in that peculiar lull of lunchtime the sort of hush that feels borrowed and ready to be...

З життя16 години ago

The young girl had already made up her mind: she’d rather be called a thief than watch the baby spend another night in tears.

The little girl had already made up her mindshed rather be called a thief than watch the baby cry himself...

З життя16 години ago

She’d cleaned his office for years… Then she stunned the entire board by firing him on the spot

Eleanor arrived at Bainbridge & Collingwood every morning at 5:47 a.m. Not because she was required to. She simply liked...

З життя19 години ago

The garden seemed far too tranquil for any falsehoods to linger.

The garden was far too serene for a lie. The last rays of sunlight filtered gently through the branches above,...