Connect with us

З життя

— Якщо ти не дурна, переведи цей документ – директор знущався з прибиральниці, але потім здивувався істині

Published

on

Артем Волков увійшов до розкішного холу своєї нової штаб-квартири зі звичною впевненістю. Хрустке скло, блискучий мармур, холодний метал усе навколо було продовженням його самого: бездоганним, різким і недосяжним.
Секретарка миттєво підвелася, помітивши його відображення у дзеркальних дверях, і прошепотіла у рацію: «Він прийшов».
Артем йшов коридором, ніби сценою. Його італійський костюм сидів ідеально, погляд прямий, важкий, позбавлений тепла. Усмішка? Він вважав її ознакою слабкості. Тому не усміхався ніколи.
У офісі повисла напружена тиша. Усі знали: новий власник молодий, багатий і безжалісний. За перший тиждень він звідтяв половину керівництва. Ніхто не почувався в безпеці.
Біля сходів він уповільнив крок. На підлозі сиділа жінка у формі прибиральниці, ретельно мила мармур і щось тихо бурмотала. У вухах навушники.
Артем нахмурився. Секретарка поспішила втрутитися:
Прошу, пане Волков, пройдіть
Але він не рушив з місця.
Що вона слухає?
Жінка здригнулася, зняла один навушник і подивилася на нього. У очах не страх, а втома і легке здивування.
Аудіокнига, відповіла вона тихо.
Англійською? підняв він брова.
Так.
Артем усміхнувся з презирством:
Якщо ви так вільно володієте мовою, може, варто сидіти у переговорній, а не повзати по підлозі?
Вона не відповіла, лише спокійно витримала його погляд. У ньому закипіло роздратування.
Перевіримо, різко сказав він, дістаючи з портфеля аркуш паперу. Перекладіть це. Зараз. Без помилок.
Жінка взяла лист. Очима пробігла по рядках і почала говорити: чітко, грамотно, без вагань, з ідеальною інтонацією.
Артем завмер. Роздратування змінилося ступором. Він вихопив документ, перечитав переклад був бездоганним. Він подивився на неї знову. Вона вже наділа навушники й продовжувала мити підлогу, ніби нічого не сталося.
Мовчки, не промовивши ні слова, Артем розвернувся й пішов до ліфта. Вперше за довгі роки він відчув, що не він найрозумніший у цій будівлі.
СиВін підняв голову до вікна, де в останніх променях сонця ледь помітним кресленням виднівся силует міста, і зрозумів, що справжнє багатство це не цифри на рахунках, а людські історії, які варто чути.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × три =

Також цікаво:

З життя1 хвилина ago

I Refused to Endure My Mother-in-Law’s Antics to Save the Family and Became the First to File for Divorce

The kitchen was a battlefield, and Doris Whitaker clutched a block of butter as if it were a poisonous toad....

З життя57 хвилин ago

By the Stroke of the Pike’s Magic…

By the pikes command Gillian had been an avid angler ever since she was a girl, and even after she...

З життя1 годину ago

The Swallow’s Nest

When John married Evelyn, his motherinlaw immediately took to her new daughterinlaw. Shed watched Evelyn from the schoolyard years earlier,...

З життя2 години ago

My Mother-in-Law Tried to Take Charge of My Kitchen, So I Showed Her the Door!

I was trying to get on with the kitchen when my motherinlaw started barking orders, and I just pointed her...

З життя2 години ago

A Haunting Foreboding

Oliver lived in a ninestorey council block where the plaster was as thin as tissue paper and any neighbours sneeze...

З життя11 години ago

I Thought My Husband Was Cheating on Me, but It Turned Out to Be Something Much Worse

I thought my husband was cheating. It turned out to be something far worse. The phone is on silent, yet...

З життя11 години ago

My Ex-Husband Returned to Seek Forgiveness When He Learned About My Promotion

14October2025 Dear Diary, I can still hear Sarahs voice echoing through the polished oak of my new office as she...

З життя12 години ago

One Winter Evening, Once Upon a Time

Winter Evening The first light of dawn slipped through the thin veil of clouds as I stepped out of my...