Все в руках долі

Буває, що саме люди роблять своє життя важким, але згодом розуміють: треба пробачити, зрозуміти й полюбити. Тоді все налагоджується, і життя стає легшим. У Аліни не було ні братів, ні сестер. Єдинака в сімї, й часно їй бракувало спілкування.

Але коли Аліна вийшла заміж за Тараса й дізналася, що у них буде двійня, її переповнювала радість.

“Мої діти не будуть самотніми, вони завжди разом”, ця душа гріла її серце.

Згодом подружжя дізналося, що чекають дівчаток. Хоча Тарас мріяв про сина, незабаром він забув про це. Соломія й Марійка повністю зайняли його серце. Обидві були схожі, як дві краплі води, й лише Аліна могла їх розрізнити. Для Тараса це було справжнім випробуванням:

“Аліно, я не розумію, кого щойно годував, а хто ще голодний!” сміючись, дружина підсаджую до нього ту, яку він пропустив.

“Як ти їх розрізняєш? Це неможливо! Я постійно плутаю, хто Соломія, а хто Марійка.”

Але єдиним, що не змінювалося, була його любов до доньок. Дівчини підростали, Аліна, яка цілими днями була з ними, виснажувалася. Вона мріяла про вечір, коли чоловік повернеться з роботи й трохи розвантажить її.

“Мені все набридло, одного разу вилила вона діушеві. Не можу ні на минуту від них відірватися, лізуть всюди. Хоч би ти відпустку взяв!”

“Алінко, ти ж знаєш, зараз ніхто мені не дасть відпустки. Я один заробляю, хто ж про нашу родину дбатиме? Я розумію, що тобі важко, але допомагаю, як можу.”

Тарас справді після роботи забирав доньок і гуляв з ними, щоб дружина відпочила. А якщо погода була поганою, грав з ними вдома.

Одного разу, повернувшись з роботи, він увійшов у квартиру й одразу почув плач дітей. Увірвався в кімнату Аліна спала на дивані, пяна.

Він швидко заспокоїв дівчаток, погодував їх, вирішивши поговорити з дружиною пізніше. Коли поклаві Соломію й Марійку спати, завів розмову.

“Аліно, з чого ти напилася? Діти плакали, а ти не чула.”

“Не розумієш? Я теж людина, мені треба розслабитися. Подивився б на себе, якби крутився від плити до дітей цілий день. Я трохи випила, й вирубилася.”

“Я тобі вірю, але це не вихід. Вино до добра не доведе. А діти потребують догляду.”

Тарас вірив Аліні вона дійсно виснажена, й їй потрібна більше допомога. Він сподівався, що таке більше не повториться, але помилявся. Все частіше він знаходив дружину пяною, а дітей заплаканими. Аліна вимагала відпочинку.

“Ти зрозумій, як я вимоталася! Тобі легко цілий день на роботі, а я кручуся як білка в колесі!”

Жодні розмови не допомагали. Аліна пила все більше. Коли дівчаткам виповнилося по чотири, Тарас подав на розлучення, сподіваючись, що дітей залишать з ним, а не з матірю-алкогалочницею.

Але суддя вирішила інакше: одну доньку віддали матері, іншу батькові. Це була трагедія. Дівчатка плакали, розлучаючись. Але вибору не було.

Тарас із Марійкою переїхали до батьків у інше місто. Аліна залишилася з Соломією. Вона налаштовувала доньку проти батька:

“Подякую своєму батьку це він розлучив нас з сестрою.”

У рідному місті Тарас влашовався на роботу, жив із донькою у батьків, які допомагали. Він мріяв про Соломію, але не міг нічого змінити.

Марійка швидко звикла до бабусі й дідуся. Вони любили її всією дуною, й їй більше нічого не було треба. Хоча спочатку вона питала про сестру, з часом забула.

А життя Соломії було зовсім іншим. Вона почувалася самотньою й непотрібною. Мати пила, а її друзі постійно були в них вдома. Деякі кричали на дівчинку або штовхали просто так.

Соломія все частіше тікала з дому, сиділа на лавці в парку, спостерігаючи за іншими дітьми, які гуляли з батьками. У школі дівчата були гарно одягнені, а вона у старому. Вона ніколи не забувала батька й сестру.

“Мамо, хочу жити з татом і сестрою”, одного разу сказала вона.

Пяна мати розлютилася:

“Ти згадала батька? А знаєш, що він нас кинув і поїхав до іншої жінки? Він обдурив Марійку, купив їй ляльку, а тепер вона там шкодує, що поїхала!”

Соломія уявила сестру нещасною й забрудненою. Вона возненавиділа батька й більше не згадувала про нього.

Минали роки. Марійці вже вісямнадцять, вона вчиться в університеті. Живе з батьком і мачухою Оленою, яку називає мамою. Олена добра й лагідна жінка, вона любить дівчинку, як рідну.

А Соломія у вісімнадцять років уже зустрічалася з чоловіками старшими за неї, потім міняла їх одного за одним. Одного разу вона закерменіла, але чоловік дав їй гроші на аборт і кинув.

Коли матір забрали до лікарні, Соломія зрозуміла