Чарівна дівчина та її неймовірні пригоди

Спочатку Генкові здавалося, що мати просто поправилася. Хоча якось дивно тільки талія округлилася, а в іншому вона залишилася такою ж. Запитувати було ніяково, раптом мати образиться. Батько мовчав, дивлячись на матір з ніжністю, і хлопець теж вдавав, що нічого не помічає.

Але незабаром живіт став очевидним. Одного разу, проходячи повз кімнату батьків, Генко випадково побачив, як тато гладить матір по животу і щось тихо шепоче. А вона посміхається, немов задоволена. Хлопцю стало ніяково, і він швидко пішов геть.

«Мати чекає дитину», раптом здогадався Генко. Це його не стільки здивовало, скільки шокувало. Мама, звісно, була гарною і виглядала молодше за багатьох матер однокласників, але вагітність у її віці викликала в ньому відразу. Навіть думати про це було дивно. Він уже знав, звідки беруться діти, але що його власні батьки цим займаються це вже було за межами уяви.

Тату, мама чекає дитину? одного разу спитав він у батька. З ним про це говорити було легше.

Так. Мама мріє про донечку. Напевно, дурно тебе питати, кого б ти хотів брата чи сестричку.

А в такому віці народжують?

В який «такий»? Мамі всього тридцять шість, а мені сорок один. А тобі що, не подобається?

А мене хтось питав? грубо відповів Генко.

Батько прискіпливо на нього подивився.

Сподіваюся, ти вже достатньо дорослий, щоб зрозуміти. Мама давно хотіла доньку. Коли народився ти, ми жили в орендованій хаті. Вона сиділа з тобою, а я один працював, грошей ледь вистачало на найнеобхідніше. Тому ми вирішили не спішити з другою дитиною. Потім померла бабуся, і її квартиру віддали її нам. Памятаєш бабусю?

Генко знизав плечима.

Ми зробили ремонт і переїхали. Коли ти підріс, і мама пішла на роботу, стало легше, я купив першу машину. З донькою знову відкладали, казали ще встигнемо. А потім просто не виходило. І ось, коли ми вже перестали сподіватися

Сподіваюся, це буде дівчинка, як хоче мама. Вона, звісно, молода, але вже не дівчина. Тому постарайся хоча б не нервувати її. Якщо щось кажи мені. Домовились?

Та зрозумів я, тату.

Потім вони дізналися, що справді буде дівчинка. У домі почали зявлятися рожеві дитя́чі речі. Вони здавалися Генкові крихітними, немов ля́льковими. Зявилася дитяча ліжечко. Мама часто випадала з розмови, сиділа наче в себе, ніби прислухалася до чогось. Тоді батько з тривого вбивав, чи все гаразд. І Генкові теж передавалося це хворобливе напруження.

Особисто йому ця дитина була байдужа, тим більше сестра. Навіщо йому ці соплі та пелю́шки? Його цікавила тільки Юля Федоренко. Хочуть батьки ще одну дитину їхня справа. Йому що з цього? Навіть добре. Більше уваги їй, менше йому. Хоч якась користь від майбутньої сестри.

А це небезпечно? Ну, народжувати в її віці? поцікавився Генко.

Ризик є в будь-якому віці. Звісно, мамі зараз важче, ніж коли вона чекала тебе. Тож ми не в лісі живемо, а у великому місті, де є лікарні, лікарі Усе буде добре, утомлено додав батько.

А коли? Через скільки?

Що? Народить? Через два місяці.

Але мама народила на місяць раніше. Генко прокинувся від галасу. За стіною лунали стогони та метушня. Він устав і, сонний, попрямував до батьків. Мама сиділа на знищеному ліжку, тримаючись за спину, і хиталася вперед-назад, немов маятник, поскиглюючи. Батько метушився по кімнаті, збираючи якісь речі.

Головне папку з документами не забудь, видихнула мама, заплющивши очі.

Мам покликав Генко, миттєво прокинувшись і заразившись загальною тривогою.

Пробач, розбудили тебе. Тут таке діло Де ж ця «швидка»? кинув у простір батько.

Простір відповів дзвінком у двері, і тато кинувся відкривати. Генко не знав, чи йти одягатися, чи залишитися з мамою на всяк випадок. Але в кімнату ввійшла бригада швидкої чоловік і жінка в уніформі. Вони одразу підійшли до мами і почали запитувати дивні речі:

Як давно перейми? З якою частотою? Води відійшли?

Коли маму накрила чергова схватка, за неї відповідав батько. На Генка ніхто не звертав уваги, і він вислизнув із кімнати. Коли повернувся вже одягненим, батьки виходили з квартири. Мама йшла в халаті та капцях. У дверях батько озирнувся.

Я скоро повернуся, а ти приберись тут. Він ще щось хотів додати, але мама раптом охнула і повисла на його руці.

Генко ще хвилину стояв і дивився на двері, слухаючи непривичну тишу. Потім повернувся в кімнату і глянув на годинник. Ще можна було поспати дві години. Він акуратно склав диван, прибрав розкидані речі і пішов на кухню.

Батько повернувся, коли Генко з