Connect with us

З життя

Незабаром повернусь…

Published

on

На виході з метро утворилася заторка. На вулиці лив сильний дощ. Щасливці з парасольками спинялися біля дверей, дістаючи їх із сумок. А ті, хто без, не поспішали виходити з-під даху. Але ззаду натискали люди й виштовхували їх під дощ.

Парасольку діставай, сказав Андрій біля виходу.

У мене немає парасольки, зніяковіло відповіла Марічка, не в силах чинити опір натовпу.

Я ж казав вранці, що буде дощ, зі злістю промовив Андрій, стоячи під водою й жалібно озираючись на двері метро.

Спішила, забула Міг би й сам узяти. До речі, твоя парасолька велика, могли б під нею вміститися, парирувала Марічка.

Та гаразд, не цукрові, не розтанемо. Андрій рішуче пішов далі, а Марічка ледве встигала за ним.

Ось саме тому й велика. Вчора цілий день таскав її, а дощу так і не було. У тебе ж складна. Навіщо ти її взагалі з сумочки дістала? бурмотів Андрій.

Сушила

Вони йшли й сварилися, перекрикуючи шум дощу.

Собі завжди знайдеш виправдання, а мене ведеш винуватою, обурилася Марічка, втомлена від перепалки.

Я тебе не звинувачую, просто сказав

Ти сказав так, що я знову почулася винуватою. Можна було якось інакше, без докорів? Помовчати, зрештою. Набридли твої причепи. Ти вмієш з дрібниці роздути проблему всесвітнього масштабу, образилася Марічка.

Дощ ти називаєш дрібницею? не обертаючись, спитав чоловік. Я просто сказав

Ой, не починай знову. Годі! Набридло, обірвала його Марічка.
Вона задихалася від швидкої ходи, голос тремтів.

Андрій ще бурчав, але вона більше не відповідала, і незабаром він теж замовк. Марічка розуміла, що не права, ще цей дощ Одяг швидко промок, прилип до тіла. З волосся стікала вода.

Коли це почалося? Дрібні сварки, причепи. Чи так було завжди? Напевно. Просто раніше вона намагалася поступатися, гасити іскру докорів, перш ніж вони переростали в сварку.

Назустріч йшов чоловік. Без парасольки, але з таким виглядом, ніби насолоджувався дощем. Не поспішаючи, руки в кишенях джинсів. Серце Марічки учащено забилося, випередивши очі й розум. Олексій!

Марічка не могла відірвати погляду від його обличчя. Він теж дивився на неї, але, проходячи повз, раптом відвів очі. Як це розуміти? Це ж він! Вона не могла помилитися. Але він пройшов повз, навіть не привітався. А раптом вона помиляється? Бувають схожі люди. Марічка різко вдихнула. Виявилося, вона не дихала весь цей час. Від образу й розгубленості на очах виступили сльози, добре, що обличчя й так мокре від дощу.

Ти його знаєш? Чому він так витріщився на тебе? чоловік нахилився, намагаючись заглянути у вічі дружині.

Ні. Напевно, помилилася, після паузи вимовила Марічка.
«Але чому він зробив вигляд, що не впізнав мене?» питання рвало їй душу.

Ти брешеш. Ви так дивилися одне на одного Ти виглядаєш, ніби побачила привида.

«Так воно й є», подумала Марічка, а вголос сказала:

Він схожий на мого однокурсника. Я помилилася. Ти ж бачив, він навіть не привітався. Марічка намагалася говорити спокійно, але всередині все кипіло. Ти ревнуєш мене? Вона хотіла обернути все в жарт.

Ти виглядаєш засмученою, не вгавав Андрій.

Годі мене допитувати. Я. Його. Не знаю! викрикнула Марічка, не стримавшись.

«Він правий, я побачила привида. Я так намагалася його забути! Але якщо він зробив вигляд, що не впізнав мене, то й я його знати не хочу. Він зрадив мене»

Зізнайся, що між вами щось було, раз ти так бурно реагуєш на мої слова, зробивши байдужий вигляд, знову спитав Андрій.

Чого ти добиваєшся? Годі вже, знову запросила Марічка.

Нарешті вони дійшли додому.

Я перша в душ, сказала Марічка, заходячи в квартиру, і миттю зникла у ванній.
Чоловік щось пробурмотів у відповідь, але вона ввімкнула воду, щоб не чути його. «Ну й вигляд! І він побачив мене такою. Не дивно, що пройшов повз. Весь цей дощ» думала Марічка, розглядаючи себе в дзеркалі.

Вона зняла мокрий одяг, кинула у пральку й знову подивилася у відбиття. Фігура струнка, як колись, груди не обвисли, на обличчі жодної зморшки. Марічка зраділа, що природа наділила її густими чорними віями. Вона рідко користувалася косметикою. «Ще б туш розплилася, як у гадюки. А в цілому виглядаю непогано, подумала вона. А він змінився, став твердішим у виразі»

Марічка залізла у ванну й стала під душ. Гарячі струмені гріли, змиваючи втому та напругу. Вона стояла, не в силах позбутися спогадів

***

Марічка підійшла до стенду. Перед списками вступників стояв щільний натовп. Ч

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 3 =

Також цікаво:

З життя32 секунди ago

You Know, George, She’s Your Sister, and I’m Your Wife—I Can’t Stand Watching You Take from Our Kids and Give It All to Helen Any Longer

“Listen, George, she’s your sister, but I’m your wife. And I can’t bear watching you take all we have from...

З життя18 хвилин ago

Five Years Without a Visit from the Children, Yet a Change in the Will Brought Them Racing Home

Five years without a single visit from my childrenyet a change in my will brought them rushing back. I have...

З життя1 годину ago

Sweetheart, You’ve Got Problems – This Flat Isn’t Yours, Little Sister.

Oh, you think *you’ve* got problems, sis? That flat isnt yours. My mums sister never had kids, but she had...

З життя2 години ago

Emma Visited Her Every Other Day, Leaving Food and Water by the Bed Before Slipping Away

**Diary Entry 12th May** Ive a neighbour named Emily Whitmore. Her mother, Margaret, had lived alone for years. Once, she...

З життя2 години ago

Visiting Her Daughter at the Cemetery, a Mother Spotted a Strange Girl on the Bench Whispering to a Portrait on a Gravestone—Her Heart Stood Still.

Visiting her daughters grave, the mother spotted an unfamiliar little girl sitting on a bench, whispering something to the photograph...

З життя2 години ago

Visiting Her Daughter’s Grave, a Mother Spotted a Strange Girl Whispering to the Portrait on the Headstone—Her Heart Stopped.

Visiting her daughters grave, Margaret spotted an unfamiliar little girl perched on the bench, whispering to the photograph on the...

З життя3 години ago

I Want to Live for Myself and No One Else

“Oh, Madeline, love! Come to see your mum, have you?” called Mrs. Wilkins from her balcony. “Afternoon, Mrs. Wilkins. Yes,...

З життя3 години ago

From Beggar to Miracle: The Transformation of One Day

**From Beggar to Blessing: A Day That Changed Everything** I thought he was just a poor, crippled beggar. I fed...