Connect with us

З життя

Коли берешся допомагати – тримайся обачно: добра справа швидко втрачає ціну, а один раз допоміг – вже вважають, що це легко.

Published

on

23 листопада, Київ

Сьогодні знову задумався про те, як легко доброта переходить у тягар. Коли берешся комусь допомагати, треба бути пильним, бо благодійність швидко втрачає свою ціну. Один раз простягнув руку і одразу ж починають вважати, що у тебе «зайве». І гроші, і час, і енергія, і всі ресурси, які ти вклав.

Там, де допомога здається безкорисливою, ховається пастка: одразу дякують, схиляються головою, а далі просять чемно, потім вже вимагають. Коли ж ти вичерпав сили або просто не можеш продовжувати, звертаються до тебе, ніби ти підвів, зрадив, винен у боргу. Здається, ніби ти не виплатив зарплату чи не віддав позичені гроші.

У їхньому сприйнятті ти «благодійник», отже, зобовязаний і надалі «постачати». Твоя доброта стає для них плановим доходом, на який вони розраховують. Ти підписався бути рятувальником, а коли відмовився, одразу ж звинувачують у зраді.

Ще одна гірка правда: іноді допомога викликає не вдячність, а заздрість. «Якщо він може дати отже, у нього є надлишок. Чому йому багатство, а мені крихти?» І твоя підтримка сприймається не як дар, а як приниження.

Коли нарешті вимовляєш: «Пробач, я більше не можу», замість співчуття отримуєш образи й докори. Я бачив таку сцену кілька разів: спочатку щира подяка, потім прохання, далі вимоги, а в кінці гнів і знецінення всього, що ти робив. Допомога миттєво перетворює помічника на «боржника», і варто лише зупинитися тебе вже вважають винуватим.

Тому, перш ніж простягнути руку, памятай: після другоготретього прохання варто задуматися, чи не перетвориться твоя доброта на «пожиттєву службу». Часто від тебе чекають не вдячності, а безмежного обовязку. І кінець такої історії завжди один: колишній рятувальник стає «зрадником».

Щире, безкорисливе добро не має зобовязань. Воно або цінується, або миттєво втрачає вартість. І в цьому вже не ти винний.

Бонус

У моєї знайомої Олени, що живе у Львові, була подруга дитинства Марічка. Коли Марічка залишилася без роботи, Олена одразу підкинула гривень, познайомила з людьми, навіть на кілька місяців прийняла її до себе.

Спочатку подруга дякувала майже щодня. Потім звикла. А далі почала ставитися до допомоги як до належного.

Ти ж у мене одна, ти ж завжди виручиш, правда? повторювала вона щоразу, коли просила ще.

І Олена допомагала. Поки одного дня не сказала:

Пробач, я більше не можу. Мені самій зараз нелегко.

Подруга миттєво змінилася.

Я ж на тебе розраховувала! Ти ж обіцяла! Хіба справжні друзі так чинять?

Все, що Олена робила роками, зникло з її памяті. Залишився лише образ: «не допомогла, коли я просила».

Більше за все боліло не від втраченої гривні чи часу, а від того, що справжньої дружби не було. Було лише звичка брати.

Тоді Олена зрозуміла головне: допомога цінна, коли зустрічається з вдячністю. Якщо ж замість вдячності приходить вимога це вже не підтримка, а використання.

З того моменту я допомагаю лише тим, хто сам готовий простягнути руку іншому. Добро має бути взаємним, інакше воно перетворюється на кайдани.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × п'ять =

Також цікаво:

З життя58 хвилин ago

When My Mother-in-Law Humiliated Me at the Altar, My Daughter Revealed a Letter That Changed Everything

The air in the grand hall was thick with anticipation, the scent of roses mingling with the low hum of...

З життя1 годину ago

When My Mother-in-Law Humiliated Me at the Altar, My Daughter Revealed a Letter That Changed Everything

Picture standing at your own wedding, with nearly 200 guests watching, when your new mother-in-law takes the microphone to announce...

З життя4 години ago

Little Girl Asks a Biker for Help to Feed Her Hungry Brother

A barefoot little girl asked a biker for help to feed her starving brother. The girl, no older than six,...

З життя4 години ago

Little Girl Asks a Biker for Help to Feed Her Hungry Brother

**Diary Entry 12th March** Ill never forget the night little Emily tugged at my sleeve at that 24-hour petrol station...

З життя9 години ago

He Called Her a Pitiful Servant and Left for Another. But When He Returned, an Unexpected Shock Awaited Him

He called her a wretched servant and walked away. But when he returned, he got an unexpected surprise. You see,...

З життя12 години ago

Young Love: A Childhood Romance

“Mum, can I wear the blue shirt to nursery tomorrow?” “The blue one? Why that one?” “Because Katie Evans said...

З життя12 години ago

Childhood Love: A Sweet and Innocent First Romance

**Childhood Love** “Mum, can I wear my blue shirt to nursery tomorrow?” “Blue? Why’s that?” “Because Katie Evans said it...

З життя14 години ago

– Such Honesty You Have, Mrs. Galina! What a Delight!

**Diary Entry A Lesson in Fairness** *12th July* What a fine sense of fairness you have, Margaret! I couldnt hold...