Дом, где пахло осенью Когда Анна Соколова узнала, что мать умерла, она не заплакала. Просто отключила телефон, натянула варежки и опустилась на ступеньку между третьим и...
**Когда Господь стучится в дверь** Было это морозным зимним вечером в глухом городке под Воронежем. Муж уехал в ночь, а я осталась с нашим трёхлетним сыном...
Отец на час Сергей впервые увидел мальчика у хлебного отдела в маленьком магазине на окраине Екатеринбурга. Тот стоял у прилавка, не разглядывая батоны, а устремив взгляд...
30 ноября. Дневник. Сначала пропали вязаные варежки. Потом – связка ключей от квартиры. Затем – бабушкин шерстяной платок. Можно было списать на возраст, на рассеянность, на...
**Дневник. Просто жизнь.** Автобус застыл посреди шумной московской улицы. Пассажиры крепче сжали поручни. Кто-то ругнулся сквозь зубы, кто-то прилип к запотевшему стеклу. В салоне повисло гудящее...
Зал, где всё ещё ждут Я проворонил свою электричку. Не из-за пробок или дел — просто зазевался. Как дурак, как последний разгильдяй, и, признаться, с ощущением,...
Возвращение к себе Тем вечером она поняла, что муж ей лжёт. Не по интонации, не по словам — по его молчанию. Владислав всегда умел молчать с...
В подъезде пахло жареной картошкой и пылью. Этот знакомый вечерний запах пробирался сквозь щели дверей, ложился на плечи, как тяжёлое воспоминание, которое не отпускает. Так же...
С самого утра в квартире висела не просто тишина — она была тяжёлой, густой, будто перед грозой. Не тишина уюта, а тревожная пустота, от которой холодеют...
**Пока не стало слишком поздно** Сергей сидел на скамейке у автобусной остановки, тупо глядя на машины, медленно плывущие по мокрому асфальту. Холодный апрельский ветер пробирал до...
— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...
Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...
Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...
Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...
Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...
“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...
– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...
– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...
– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...
Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...