Connect with us

З життя

Бабушка на подхвате: как неделя с внуком растянулась надолго

Published

on

Дочка попросила меня пожить у них недельку и присмотреть за внучком. Я и не подозревала, что вместе с собой захвачу в придачу швабру, фартук и билет в бессрочное турне по кухне.

Когда Аленка позвонила и попросила приехать, я даже не задумалась. Она готовилась к сессии, а с маленьким Серёжей одной не справиться. Подруги крутили пальцем у виска: «Ну что, Марья Петровна, тебе больше всех надо? Согласишься — потом не отвяжешься». Но как отказать? Это же моя кровинка, мой внучок.

Я приехала в их двушку в спальном районе Подольска с одним чемоданом и наивной уверенностью, что буду просто бабушкой. Оказалось, я еще и шеф-повар, и уборщица, и прачка, и даже безропотный аниматор для капризного двухлетки.

Зять Серега пропадал на работе, дочь с утра до ночи корпела над учебниками, а весь быт лег на мои плечи. Готовка, уборка, стирка — и посудомойка, которая, конечно же, сломана, потому что судьба любит пошутить. Ну ладно, неделя — не век, подумала я.

Но неделя превратилась в две, потом в три… А там и месяц пролетел. Аленка сдала экзамены и тут же ринулась искать работу. Я осталась — а куда деваться? Внук привык, без меня плачет.

Меня не просили задержаться. Но и не отпускали. Просто так вышло: я вижу, что нужна, — вот и живу тут. Только с каждым днем я всё чаще ловлю на себе недовольные взгляды. То суп пересолен, то рубашка зятя не так поглажена. А потом и вовсе начала «мешать».

Я будто стала призраком в их доме — вроде тут, но меня будто и нет. Никто не скажет: «Мама, спасибо». Никто не предложит: «Отдохни, ты устала». Да хотя бы чайку нормального заварят — нет, только пакетики эконом-класса.

А у меня в Бутово своя однушка — уютная, тихая, с фикусами на подоконнике и вязанием в шкафу. Но я здесь. Встаю в шесть, кормлю, убираю, стираю, глажу… Ночью лежу на раскладушке в детской и думаю: неужели это навсегда?

Но я — мать. Я — бабушка. Не брошу. Жду, что однажды дочь обнимет и скажет: «Спасибо, мам». Или зять хотя бы кивнет: «Без вас бы пропали». Пока — тишина.

Может, они еще не доросли до благодарности. Может, молодым надо время, чтобы понять, сколько стоит чужая забота. Порой кажется, что для них я просто удобный прибор — вроде микроволновки: пока греет, никто не замечает.

Но я всё равно верю. Верю, что моя любовь не пропадёт втуне. Не хочу, чтобы моя жертва стала для них грузом вины. Хочу, чтобы стала опорой. Пусть сейчас не понимают — я подожду. Ведь у материнского сердца нет срока давности. Даже когда больно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 + сім =

Також цікаво:

З життя7 хвилин ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя3 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя4 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя6 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...

З життя8 години ago

Дочка, яку я не виховував

“Що ти несеш, Соломіє?!” – Андрій кинув на стіл папір і вдарив кулаком по стільниці. – Яка ще експертиза? Ти...

З життя11 години ago

Не телефонуй після дев’ятої

Марія Петрівна вже натягла нічну сорочку і запліла косицю, коли загудів телефон. Різкі гудки розбили тишу квартири, змусивши жінку здригнутися....

З життя14 години ago

Подарунок, що зламав усе

— Христино! Христинко, де ти блукаєш?! — голос Богдана Володимировича лунав з вітальні немов дзвін кріпчаючого вітру. — Іди швидше!...

З життя14 години ago

Запізніле прощення

Пізно пробачати — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ані разу більше! — Галина Миколаївна з силою вдарила слухавкою об апарат....