Connect with us

З життя

Бабушка на подхвате: как неделя с внуком растянулась надолго

Published

on

Дочка попросила меня пожить у них недельку и присмотреть за внучком. Я и не подозревала, что вместе с собой захвачу в придачу швабру, фартук и билет в бессрочное турне по кухне.

Когда Аленка позвонила и попросила приехать, я даже не задумалась. Она готовилась к сессии, а с маленьким Серёжей одной не справиться. Подруги крутили пальцем у виска: «Ну что, Марья Петровна, тебе больше всех надо? Согласишься — потом не отвяжешься». Но как отказать? Это же моя кровинка, мой внучок.

Я приехала в их двушку в спальном районе Подольска с одним чемоданом и наивной уверенностью, что буду просто бабушкой. Оказалось, я еще и шеф-повар, и уборщица, и прачка, и даже безропотный аниматор для капризного двухлетки.

Зять Серега пропадал на работе, дочь с утра до ночи корпела над учебниками, а весь быт лег на мои плечи. Готовка, уборка, стирка — и посудомойка, которая, конечно же, сломана, потому что судьба любит пошутить. Ну ладно, неделя — не век, подумала я.

Но неделя превратилась в две, потом в три… А там и месяц пролетел. Аленка сдала экзамены и тут же ринулась искать работу. Я осталась — а куда деваться? Внук привык, без меня плачет.

Меня не просили задержаться. Но и не отпускали. Просто так вышло: я вижу, что нужна, — вот и живу тут. Только с каждым днем я всё чаще ловлю на себе недовольные взгляды. То суп пересолен, то рубашка зятя не так поглажена. А потом и вовсе начала «мешать».

Я будто стала призраком в их доме — вроде тут, но меня будто и нет. Никто не скажет: «Мама, спасибо». Никто не предложит: «Отдохни, ты устала». Да хотя бы чайку нормального заварят — нет, только пакетики эконом-класса.

А у меня в Бутово своя однушка — уютная, тихая, с фикусами на подоконнике и вязанием в шкафу. Но я здесь. Встаю в шесть, кормлю, убираю, стираю, глажу… Ночью лежу на раскладушке в детской и думаю: неужели это навсегда?

Но я — мать. Я — бабушка. Не брошу. Жду, что однажды дочь обнимет и скажет: «Спасибо, мам». Или зять хотя бы кивнет: «Без вас бы пропали». Пока — тишина.

Может, они еще не доросли до благодарности. Может, молодым надо время, чтобы понять, сколько стоит чужая забота. Порой кажется, что для них я просто удобный прибор — вроде микроволновки: пока греет, никто не замечает.

Но я всё равно верю. Верю, что моя любовь не пропадёт втуне. Не хочу, чтобы моя жертва стала для них грузом вины. Хочу, чтобы стала опорой. Пусть сейчас не понимают — я подожду. Ведь у материнского сердца нет срока давности. Даже когда больно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 1 =

Також цікаво:

З життя31 хвилина ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя38 хвилин ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя2 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя2 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя3 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя3 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя4 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....

З життя4 години ago

Сила братства чоловіків

**Чоловіча дружба** Олексій зупинив «Богдан» біля торговельного центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, який перейшов...