Connect with us

З життя

«Бабушку хотят отправить в дом престарелых: тайно подслушанный разговор»

Published

on

**Дневник. 12 октября.**

Сегодня произошло то, о чём я боялась даже думать.

Елена спешила к школе, чтобы встретить внучку. На душе было легко — наконец-то она купила свою квартиру, пусть и маленькую, но светлую, с новым ремонтом и видом на сквер. Два года экономии, продажа старого дома в деревне, скромные взносы от дочери — всё ради этого. «Верну каждую копейку», — обещала она, зная, что у Ольги с мужем свои заботы. А пенсии ей хватало — особенно теперь, когда есть свой угол.

У школьных ворот её уже ждала Настенька — восьмилетняя радость, поздний ребёнок дочери. Елена не хотела переезжать в город, но как отказать? Днём она забирала девочку, гуляла, кормила, ждала родителей. Квартира была оформлена на Ольгу — на случай мошенников, но в сердце Елена считала её своей.

Они шли, взявшись за руки, когда Настя вдруг остановилась и серьёзно посмотрела на неё:

— Бабушка… мама сказала, что тебя надо отдать в дом для стариков…

Словно нож в сердце. Елена замерла.

— Что ты сказала, Настенька? — прошептала она, чувствуя, как холодеют пальцы.

— Ну… туда, где все бабушки живут. Мама говорила, что тебе не будет грустно…

Всё внутри сжалось. Елена натянуто улыбнулась:

— А откуда ты это знаешь?

— Я слышала, как мама с папой разговаривали. Они уже договорились с тётей… Только тебя пока не заберут — подождут, пока я вырасту. Ты не говори маме, ладно?

— Конечно, родная… — Елена с трудом открыла дверь. — Я пойду прилягу, а ты переоденься, хорошо?

Настя убежала, а она опустилась на диван, не снимая пальто. В ушах звенело: «Договорились… подождут…»

Через три месяца Елена уехала. Без ссор, без лишних слов. Просто закрыла дверь — навсегда.

Теперь она живёт в деревне, снимает крохотную избушку у подруги. Воздух здесь свежий, люди добрые. Копит на свой дом — пусть даже ветхий. Подруги помогают, но находятся и те, кто качает головой:

— Может, поговорила бы с дочерью? Вдруг ребёнок напутал?

— Не напутала, — твёрдо отвечает Елена. — Я знаю Ольгу. Ни звонка, ни письма за всё это время. Значит, правда. Пусть знает, что я всё поняла. Я не звонила. И не буду. Виноватой я себя не чувствую.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 1 =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Чому Димка одразу не злюбив дядю і що з цим робити?

Дядька Тараса Романа зразу не вподобав, а швидше — зненавидів. Мати, нервово перебираючи пальцями, сказала того вечора восьмирічному синові: —...

З життя1 годину ago

Спадщина в стінах дому

Українське спадкове подвір’я — І як ти на таке насмілилась? — дивувалась донька. — Мамо, ти ж там будеш сама...

З життя3 години ago

Телефонний дзвінок колишнього: чому я забула вимкнути звук на ніч?

Щоденник. Так не буває. Зранку дзвонив колишній. Забула вимкнути звук на ніч — от і прокинулась. Замість «алло» зітхнула, щоб...

З життя4 години ago

Загадка самотньої пташки…

**Щоденник Галини** Вже кілька тижнів я спостерігала за новою сусідкою, яка заселилася на першому поверсі навпроти мене. Нову мешканку звали...

З життя7 години ago

На лавці в поліклініці: зустріч поколінь у хвилині вибору.

У коридорі жіночої консультації на лавці сиділа літня жінка. Поруч з нею притулилась тоненька дівчинка років п’ятнадцяти в короткій спідниці,...

З життя10 години ago

Сльози за мить до свята: момент з натиском материнства.

Оксана стискала зуби, щоб не розплакатися й не зіпсувати святковий настрій. Поправила кофточку на вже помітному животику й, штовхаючи перед...

З життя11 години ago

Моя подружка: ефектна, загадкова та трохи неслухняна

Мова моєї подруги Софійки Коваленко підвішена як слід. Вона гарна, гостроязика й хитра, як лис. Але іноді вміє прикинутися такою...

З життя13 години ago

Розлучення, майно і несподіваний поворот!

Ми розводилися з дружиною, і настала черга ділити нажите. Аж тут несподіванка. «Забирай собі цього!» — скрикнула вона. «Ви з...