Батько пообіцяв після Нового року відвезти сина до мами: бабуся сподівається на возз’єднання.

Батько сказав, що після Нового року візьме сина до мами. Бабуся сподівалася, що зустріч змінить ситуацію, і мати повернеться до дитини.

Жінка з одного села розповіла свою історію. Її син одружився на молодій українці, молодята оселилися разом у квартирі батьків, і згодом у них народився син. Усі раділи маленькому милому хлопчику.

Коли малюку виповнився рік, мати пішла з дому і залишила дитину під опікою батька та бабусі. Через деякий час батьки розлучилися, і син почав жити з бабусею. Його батько не мав часу для нього через роботу, постійно був у роз’їздах, й контактував із сином лише по телефону.

Бабуся рано вранці йде на роботу, але завжди готує сніданок для онука. Хлопчик сам йде до школи, навчили як доглядати за собою, щоб виглядати охайно.

Одного дня, коли він йшов до школи, на нього напали собаки, і він почав боятися ходити сам вулицею. Бабуся забрала його звідти і привела до школи, хлопчик зі страху міцно тримав її за руку.

Малий часто запитує про маму, мріє, коли вона відведе його до школи, думає, про що б вони говорили. Бабуся обіцяє, що скоро мама прийде в гості, і при цьому в неї завжди з’являється сльоза на очах. Дитина уважно слухає бабусю і сподівається, що вона каже правду.

Перед Новим роком батько повернувся з поїздки, міцно обійнявши сина, на що той відповів: “Тату, хочу до мами, дуже за нею сумую. Усі інші діти постійно зі своїми мамами”.

Батько сказав, що після Нового року вони підуть до мами. Бабуся сподівалася, що зустріч допоможе повернути матір до дитини.

Потім вони разом відвідали магазин, де купили подарунок для матері. На жаль, повернулися вони швидко, хлопчик маленькими руками витер свої сльози, запитуючи, чому його мати так його не любить.

Мати навіть не впустила їх у дім, зачинивши перед ними двері. Єдиним спогадом дитини про маму буде той, що завжди завдаватиме болю. Можливо, на старість мати згадає про нього, коли залишиться зовсім сама.