Батьки сказали, що дадуть гроші, але за однієї умови: моя мама має дати стільки ж.

Під час свят чоловік за столом завів розмову про будівництво будинку, бо не хотів більше жити з батьками. Свекри сказали, що дадуть нам гроші за однієї умови: моя мама також має внести таку ж суму. Саме в цей момент відкрилася моя таємниця. Я давно мала сказати про це чоловікові, але так і не знайшлося слушної нагоди, а тепер він хоче зі мною розлучитися.

Перед святами між мною та моїм чоловіком сталося серйозне непорозуміння. Воно було настільки серйозним, що чоловік зажадав розлучення. Ми зібралися всією родиною за святковим столом, і він підняв тему будівництва будинку. Йому набридло жити з батьками. Саме тоді відкрилася моя таємниця, про яку я давно хотіла сказати чоловікові, але не змогла знайти відповідного моменту.

Завжди жила з мамою та бабусею, батька у мене не було. Бабуся разом із мамою мешкали в двокімнатній квартирі, а з часом обміняли її на дві окремі, додавши трохи грошей.

Я тоді поїхала вчитися. Одна квартира була переписана на мене, мама хотіла, щоб у мене було щось своє, за що я їй дуже вдячна. Я здавала свою квартиру в оренду, а на зібрані гроші оплачувала навчання в університеті.

Після одруження ми почали жити з батьками чоловіка, а мою квартиру я так і далі здавала в оренду, відкладаючи гроші на банківський рахунок. Я не розповідала про це чоловікові, хотіла колись зробити йому сюрприз.

Коли чоловік сказав свекрам про будівництво будинку, вони погодилися дати нам гроші за умови, що моя мама також вкладе відповідну суму.

Я мала б погодитися з їхньою умовою і передати мамі зібрані гроші, щоб виглядало так, ніби це вона зібрала їх для нас. Але я все розповіла, про гроші та квартиру. Тоді я зрозуміла, що це був не найкращий час для такої відвертості. Ох, що там трапилося! Свекруха одразу заявила, що я мала б жити там ще одразу після одруження, а не у них.

Чоловік же був ображений через те, що я приховала сам факт існування цієї квартири. Він сказав, що більше ніколи не зможе мені довіряти. Ми посварилися, я зібрала свої речі і поїхала до мами. Згодом я запропонувала чоловікові, щоб ми жили в моїй квартирі, або продали її, а на гроші побудували будинок, але він відповів відмовою. Сказав, що ніколи цього не зробить, і більше того – не хоче мене бачити.

Я не розумію, чи дійсно я зробила настільки велику помилку, що заслуговую на таке? Адже ця квартира, ці гроші – усе це було б спільним. Я також не хочу просити та принижуватися ні перед чоловіком, ні перед його батьками. Мама хвилюється, що все це сталося через неї, що потрібно було з самого початку сказати правду, хоча б чоловікові, якщо не його батькам. Але який сенс зараз про це говорити?

Мама настільки перейнялася цим, що вчора поїхала до свекрухи, але та навіть не впустила її на поріг, сказала, що ми – брехуни, і вона не хоче мати жодних справ з нами.