Без виходу

На другому курсі університету Олег закохався в гарненьку білявку Соломію, яка вчилася в паралельній групі. Її ніжний румянець на щічках та теплий погляд великих сірих очей не давали йому спокою. Та на одній із студентських вечірок вони нарешті познайомилися ближче він запросив її на танець.

Ти так чудово танцюєш, зробив він комплімент Соломії, а вона сміялася щиро.

Та що там складного? Рухайся швидше і все вийде, відповіла вона, посміхаючись, і кружляла під музику з очевидним задоволенням.

Вона чекала дитину.
З того вечора вони почали зустрічатися. Їхній шалений роман завершився весіллям. Жили в гуртожитку, обоє студенти, але якось вправлялися їм виділили спільну кімнату. Незабаром у цій кімнаті зявилася дитяча ліжечка. Соломія чекала дитину.

Олеже, як ми вчитимемося, коли народиться син? Одна кімната Можливо, мені варто взяти академвідпустку. Шкода, тоді ти закінчиш інститут раніше.

Соломійко, нащо заздалегідь хвилюватися? Ось народиться наш хлопчик тоді й думатимемо. Ми не перші й не останні в такій ситуації. Інші студенти якось справляються. Віталій із моєї групи взагалі виховує двійнят і не кидає навчання, запевняв чоловік.

Настав час, і Соломія народила чудового хлопчика Юрка. Олег із нею не могли натішитися у їхній родині зявився цілий новий світ. Звісно, спочатку було важко, але їм пощастило. Або Юрко виявився спокійним малюком, або просто народився таким, але не докучав молодим батькам, давав їм висипатися справжня тиша.

Вони чергувалися на парах, готувалися до іспитів. Соломія якось обійшлася без академвідпустки. Звісно, коли син хворів, її мати приїжджала із сусіднього села, доглядала за онуком, давала ліки вчасно.

Соломійко, може, забереш Юрка до нас у село? пропонувала мати, але вони відмовлялися.

Ні, мамо, якось перебємося. Якщо що знову покличемо.

Так і закінчили інститут Олег із Соломією. Здавалося, труднощі родинного життя мали їх зміцнити, але вийшло інакше. Соломії дідусь залишив у спадок квартиру вони вже працювали й жили в ній. Юрко ходив у дитячий садок.

Коли в їхній сімї почалися незгоди, Олег навіть не міг зрозуміти причини. Соломія змінилася, стала холодною. Вони перестали розуміти один одного. Олег замислювався:

Тепер важко зрозуміти чи ми справді кохали один одного тоді, коли одружилися молодими, чи прийняли симпатію за кохання. А може, просто тримаємо сімю заради сина. Я хочу зберегти наш дім, хоч би заради Юрка. Ми дійшли до такого, що нас із дружиною повязує лише любов до сина та відповідальність за нього.

Що думала Соломія, він не знав. Вона просто покохала іншого так сильно, що готова була кинути чоловіка. Але піти з сином було нікуди це ж її квартира. У того Андрія не було свого житла. Одного разу дружина сказала:

Олеже, нам треба розлучитися. У мене інший чоловік, я його кохаю. До тебе ж я ставлюся лише як до батька Юрка. Так більше не може бути.

Але я не готовий до таких змін, відповів він. А як же Юрко? Ти про нього подумала? ця новина приголомшила його.

Я постійно думаю лише про нього. І мені здається, так буде краще.

Як краще? Щоб нашого сина виховував чужий чоловік, а не я, його рідний батько? Про що ти, Соломіє? обурився Олег.

Наш син росте і скоро все розумітиме. Скільки ще можна прикидатися зразковою сімєю? спокійно сказала дружина.

У нас нормальна сімя! Ми обоє любимо сина!

Любимо сина. Але не любимо одне одного. А це вже не нормально, зі смутком сказала Соломія.

Олег розумів, що дружина права розумом. Але серцем ні. Він знав: після розлучення вона хоче залишити сина собі. А для нього це було нестерпно. Він любив Юрка божевільно. Хоч і розумів, що Соломія чудова мати. Олег не давав згоди на розлучення:

Я не хочу, щоб у Юрка був новий тато.

Олеже, який новий? Ти ж ніколи не перестанеш бути його батьком. Ти розлучаєшся зі мною, а не з сином. З дітьми не розлучаються, переконувала дружина.

Олег спалахнув:

Звісно, з дітьми не розлучаються. Але я не зможу читати йому казки на ніч, складати пазли, допомагати з уроками. Що це за батько на відстані? Якщо ти вирішила будувати нове життя знай, сина я тобі не віддам! нервово випалив він і вибіг із квартири, щоб заспокоїтися.

Йшов вулицею, намагаючись зібрати думки, не перестаючи роздумувати:

Що ж мені робити? Я загрозив дружині, але будь-який суд буде на її боці. До того ж Соломія добра мати, у неї є житло, престижна робота. Чи маю я право залишати шестирічну дитину без матері?

Олег блукав містом до пізньої ночі, але так нічого й не вирішив. Єдиний вихід