Безсонна ніч: негативна реакція чоловіка на хропіння дружини о 2 годині ночі.

На цю ніч Оксана майже не спала. О другій ночі чоловік різко штовхнув її в бік кулаком і сердито сказав: «Припини хропіти, вже достало!» Раніше, коли вона спала на спині й починала похропувати, чоловік акуратно перевертав її на бік, та й годі. Тепер же, голосно обурюючись, грубо її штовхав або пинав. Він швидко заспокоювався й засинав, а вона пила заспокійливі таблетки й не могла заснути до самого ранку.

Оксана й Віталій разом уже 27 років. Два роки тому у них була срібна річниця. Вони її не святкували, бо Віталій забув про таку важливу дату. Тоді він саме купив нову машину, був у захваті й приділяв їй всю свою увагу. На старій машині почав їздити син. Пара збирала гроші на квартиру для сина, йому з’явилася дівчина. Але… батько з сином вирішили купити машину, бо вони швидко дорожчають, а син зі своєю дівчиною можуть поки жити в його кімнаті. Ніхто з Оксаною не радився, хоча більшість коштів були її, вона заробляла більше за чоловіка.

Правда, після покупки нової машини вона почала відкладати гроші на свій рахунок, а не на їхній спільний, як раніше. Чоловік ображався.
Оксана пояснила йому, що більше не довіряє їм, бо вони можуть купити ще й третю машину: «Будь ласка, відкладай свої гроші на свій рахунок, в чому проблема?»
«Ти ж знаєш, що у мене зарплата низька, що я можу відкласти?»

Оксана мала вищу освіту. Вона з подругою Наталею приїхали з маленького містечка в обласний центр, щоб вступити до педагогічного університету. Дівчата без проблем вступили й успішно закінчили його.

Наталя пропрацювала в школі один рік і пішла. Вона закінчила курси перукарів, пройшла платну спеціалізацію у Києві у відомого майстра й відкрила свою перукарню. У неї були забезпечені батьки.

Оксана залишилася в школі ще на деякий час. Вона працювала перший рік, коли познайомилася з Віталієм. Оксана проводила екскурсію для випускників у місцевому технікумі. Віталій працював там майстром виробничого навчання. Він був молодим, високим, привабливим чоловіком з хорошим почуттям гумору. Майстер так захоплююче розповідав про фах зварювальника, що навіть молода вчителька заслухалася.

«Я не думала, що так цікаво можна розповісти про таку звичну негероїчну професію», – сказала вона йому після екскурсії.

Віталію також сподобалася молода, струнка вчителька. Вона з таким захопленням слухала його. Вони почали зустрічатися, а через пів року одружилися. Весілля було скромним і малолюдним. Приїхали батьки Оксани.

Молодята жили з мамою Віталія, у них була трикімнатна квартира, а він був єдиним сином. Кімнати ізольовані, і вони не заважали один одному. Батько Віталія помер молодим.

А потім свекруха вирішила, що виконала свій материнський обов’язок і поїхала до Одеси. Виявилося, вона познайомилася на відпочинку в Карпатах з вдівцем, і він зробив їй пропозицію. У цій квартирі їхня сім’я живе досі. Життя свекрухи склалося вдало з новим чоловіком, вона подарувала квартиру сину.

Мама Оксани з дитинства вчила її, що вона повинна ідеально тримати свій дім у порядку, щоб чоловік не помічав її зусиль. Чоловікам не подобається, коли жінка влаштовує генеральне прибирання, прання та інші справи в їхній присутності, особливо у вихідний день, тому все треба встигнути зробити до приходу чоловіка.

І Оксана старалася. Вона вставала о п’ятій ранку, готувала сніданок і вечерю. На роботі вони обідали в їдальні. Жінка поверталася з роботи раніше за чоловіка і встигала прибрати в квартирі, попрати, попрасувати, а ввечері готувалася до занять і перевіряла зошити.

Оксані було 24 роки, коли народився син Сашко. Вона сиділа з дитиною вдома, їй стало легше, не потрібно було ходити на роботу, і домашні справи молода мати встигала зробити, поки син спав. Він був спокійною дитиною.

Все було добре, але не вистачало грошей. Зарплата чоловіка була невелика, а допомога на дитину в ті роки не відзначалася щедрістю.

Одного разу подруга Наталя прийшла до Оксани з подарунком для Сашка. Чоловік був на роботі. Оксана попросила у неї в борг до зарплати Віталія. Подруга дала грошей, а потім сказала: «Слухай, дітям вже 10 місяців. Давай приїжджай до мене вечорами в перукарню. У мене працює дуже хороший майстер манікюру Юля. Ти в неї пройдеш стажування, а я не братиму з неї за оренду кабінету. Увечері годину-дві батько може посидіти з сином. Відкриєш свій кабінет. Знаєш, на манікюрі дуже добре заробляють. Які б часи не були, жінки завжди доглядають за нігтями.»

Оксана проявила себе старанною ученицею. Вона почала займатися манікюром, пізніше опанувала педикюр. Оксана взяла в оренду кабінет у нещодавно відкритій перукарні неподалік від дому. Грошей на інструменти та матеріали позичила подруга. Оксана працювала вечорами з 17 до 22 години без вихідних. Віталій залишався із сином. Базу клієнтів вона набрала відносно швидко. Виявилося, багато жінок працюють вдень і їм зручніше відвідувати майстра ввечері. До школи Оксана не повернулася.

Життя стало веселішим. Віталій все ще працює майстром на старому місці, його все влаштовує. Вони купили машину, зробили гарний ремонт у квартирі, їздили відпочивати на море. Правда, Оксана з ними їздила лише рази три. Влітку починався великий попит на її послуги, особливо на педикюр. Віталій почав ще більше цінувати свою дружину.

«Моя годувальниця», – з ніжністю казав він їй.

Через шість років у них народилася дочечка Люда. Оксана не могла залишити роботу, боялася втратити своїх клієнток. Вона найняла для дочки няню і продовжувала працювати, але тепер з обіду до 20 години. Через рік син пішов у перший клас. Школа була поруч, і скоро він почав самостійно повертатися додому.

Після народження дочки роки для Оксани промайнули стрімко. Діти росли, росли витрати й проблеми. І Оксана працювала, працювала і працювала… Поки людина живе, їй завжди чогось бракує. Вона майже не відпочивала. Додому їздила рідко на похорон батька і так вряди-годи на кілька днів провідати матір.

Ось вже й Сашкові 24 роки, дочці – 18 років. Сашко закінчив юридичний факультет університету. Високооплачувану роботу, звісно, не знайшов. Працює за дуже скромну платню. Люда навчається в технологічному коледжі.

Рік тому Сашко привів додому свою дівчину Аню. Аня не місцева, вона ще тільки на третьому курсі університету на економічному факультеті. Аня вже рік живе з ними, але тримається підкреслено відсторонено. Вона приходить з занять і закривається у своїй кімнаті.

Одного разу Оксана раптом зрозуміла, що у неї давно немає дружної, згуртованої родини, як колись. Вони перестали спілкуватися одне з одним і живуть, як сусіди у комунальній квартирі.

Чоловік все частіше гарчить і зриває на ній своє погане настрій. Вона зайвий раз не лізе до нього з запитаннями й співчуттями, щоб не потрапляти під гарячу руку.

Її добрий і уважний син тепер сидить за зачиненими дверима з Анею. Оксана до них не заходить. Якось хотіла навести порядок у їхній кімнаті, але потім передумала, нехай живуть, як їм заманеться.

Дочку теж не змусиш стежити за порядком в кімнаті. Оксана благала її, але дочка грубіянить навзаєм: «Не чіпай мене зі своїм порядком, дістала!»

Мати не витримує і сама робить генеральне прибирання. У останній час Люда геть знахабніла, свої брудні речі кидає на підлогу у ванній, не хоче навіть кришку кошика відкрити.

Вчора Оксана поспішала на роботу і попросила невістку завантажити посудомийну машину посудом і протерти підлогу на кухні.

«Я не наймалася до вас покоївкою», – відповіла Аня і зачинила двері перед нею.

…Оксана так і не заснула після поштовху чоловіка. О 5 годині ранку вона встала. Приготувала сніданок, поставила в духовку запікати м’ясо на вечерю. Оксана чистила картоплю, а в душі кипіла образа. Вона намагалася зрозуміти, коли, в який момент стала для чоловіка і дітей зручною домогосподаркою і постачальницею? Коли вони перестали бачити в ній за жінку і матір?

Домашні прокинулися, дружно поснідали кашею та омлетом. Дякую ніхто не сказав. Першим пішов Віталій, потім Люда. Перед виходом вона кинула свою блузку на стілець і сказала: «Мені вона потрібна на вечір, негайно випери!»

Аня наводила красу в своїй кімнаті, а син звернувся до матері: «Прошу, не завантажуй Аню роботою. Вона вчора дуже засмутилася і навіть плакала. Якщо ти її ображатимеш, я перестану вважати тебе матір’ю, запам’ятай!»

Усі розійшлися. Оксані на роботу на 10 годину. Вона взяла телефон і скасувала всі візити клієнток, розписані на місяць уперед. Сходила на роботу, зібрала всі інструменти та матеріали, розрахувалася з власницею за оренду приміщення.

Оксана повернулася додому, покидала в дорожню сумку свої небагаточисельні речі, зібрала документи. На холодильник прикріпила записку: «Дорогі мої, я зрозуміла, що не потрібна вам, як жінка і мати, а бути домогосподаркою втомилася. Я впевнена, вам буде краще без мене.».

А потім вона викликала таксі і поїхала на вокзал. Мати здивувалася, побачивши дочку на порозі рідного дому,
«Оксанко, як ти дізналася, що я хворію? Хотіла тобі зателефонувати, але побоялася турбувати тебе, знаю, що ти вся в роботі.»
«Мама, я поживу у тебе. Мені треба знайти себе, я себе втратила. Я перестала існувати, як особистість. Я почуваюся загнаною конячкою», – сказала Оксана, обіймаючи маму, та заплакала.

Оксана, звісно, сподівалася, що чоловік стане вмовляти її повернутися, що діти попросять вибачення… Чоловік навіть не зателефонував. Зателефонувала Люда: «Як ти могла? Поїхала і не випрала мою блузку? І так, без тебе краще, ніхто не капає на мозги.»

Оксана вже п’ять місяців живе з мамою. Вона її єдина дочка. Мама сильно занепала, часто хворіє. Оксана у рідному місті знімає невеличке приміщення і займається своєю справою. Вона тепер працює за щадним графіком. Доходи її стали нижчими, але витрат у неї стало значно менше. Подруга Наталя телефонує, підтримує Оксану та повідомляє новини.

Віталій незабаром після від’їзду дружини пішов до своєї самотньої колеги без дітей. У них кілька років були близькі стосунки.

Люда привела додому друга-однокурсника: «А чому Сашкові можна, а мені ні?»
Батько дає їй гроші на життя, але їй не вистачає і вона постійно їздить до нього і просить ще грошей, попросила б у матері, але соромно, вона ж перша сказала, що без неї краще. Молодь постійно свариться, ніхто не хоче готувати і прибирати в квартирі.

Оксана, звісно, хвилюється за дітей, але заспокоює себе думкою, що вони вже достатньо дорослі і не потребують її, навіть не телефонують.

Зрада чоловіка її здивувала. Вона так заглибилася в роботу, що не помітила його охолодження.

Оксана подала заяву на розлучення і на поділ майна. Їй гірко і прикро, що в 49 років вона залишилася ні з чим, без родини, яку вона присвятила 27 років свого життя.

А найболючіше те, що вона сама у всьому винна. Жінка не повинна повністю розчинятися у сім’ї. Сім’я цього ніколи не оцінить і почне витирати об неї ноги. Ось така історія.