Безсонна ніч: Неочікуваний удар о другій годині ранку.

На протязі всієї ночі Галя майже не спала. О другій годині ночі чоловік болісно вдарив її у бік кулаком і обурився: “Припини хропіти, дістала вже!”

Так, Галя почала легенько хропіти уві сні, коли спала на спині, але раніше чоловік акуратно перевертав її на бік. Тепер же, гучно виражаючи своє незадоволення, він штовхає або б’є її. У нього міцні нерви, він одразу ж засинає, а вона п’є заспокійливі таблетки і не може заснути до ранку.

Галя і Віталій одружені вже 27 років. Два роки тому у них була срібна весільна річниця. Вони її не святкували. Віталій забув про таку важливу дату, адже саме тоді купив нову машину, що захопила всю його увагу. Стару машину передали сину.

Взагалі, подружжя копило гроші на квартиру для сина, бо у того з’явилася дівчина. Але… батько з сином вирішили, що треба брати машину, адже вони стрімко дорожчають, а син зі своєю дівчиною можуть поки жити в його кімнаті. Ніхто не радився з Галею, хоча більшість грошей була її, бо вона заробляла більше чоловіка.

Спершу, після покупки машини, вона почала відкладати свої гроші на свій рахунок, а не зберігати їх разом із чоловіковими, як раніше. Чоловік образився.

Галя вказала, що більше їм не довіряє, мовляв, вони куплять ще й третю машину: “Ти ж знаєш, що в мене зарплата не така гарна, що я можу відкласти?”

У Галі вища освіта. Вони з подругою Наталею приїхали з маленького містечка до обласного центру вступати до педагогічного університету. Дівчата без проблем поступили і успішно закінчили навчання.

Наталя працювала в школі один навчальний рік і пішла. Склала курси перукаря у Києві й відкрила власну перукарню. У неї були забезпечені батьки.

Галя залишилася в школі на деякий час. Вона працювала перший рік, коли познайомилася з Віталієм. Галя проводила екскурсію для випускного класу в індустріально-металургійному технікумі, де Віталій викладав. Він був молодим, високим, чарівним із гарним почуттям гумору. Він так цікаво розповідав про фах зварювальника, що навіть молода вчителька заслухалася.

“Я не думала, що можна так захопливо розповідати про таку просту професію”, – сказала вона йому після екскурсії.

Віталію також сподобалася молода, струнка вчителька. Вона слухала його з таким захопленням. Вони почали зустрічатися, а через півроку одружилися. Свадьба була скромною.

Молодята жили з матір’ю Віталія у трикімнатній квартирі, і він був єдиним сином. Кімнати були ізольовані, тож нікому ніхто не заважав. Батько Віталія помер молодим.

Потім свекруха вирішила, що виконала материнський обов’язок, і переїхала до Київщини. Виявилося, що на відпочинку у Карпатах вона познайомилася з чоловіком вдівцем, і він зробив їй пропозицію. Їхня родина досі живе у цій квартирі. Життя зі своїм новим чоловіком склалося вдало, і вона подарувала квартиру синові.

Мати Галі завжди вчила її тримати в порядку свій дім так, щоб чоловік не помічав її зусиль. Чоловіки не люблять, коли добирають до генерального прибирання, прання та інших справ при них, особливо на вихідних, тому все потрібно робити до приходу чоловіка.

І Галя старалася. Вставала о п’ятій ранку, готувала сніданок і вечерю. Обідали вони в їдальні на роботі. Додому з роботи жінка поверталася раніше за чоловіка і встигала навести лад у квартирі, випрати, попрасувати, а ввечері готувалася до занять та перевіряла зошити.

Галі було 24 роки, коли народився син Сашко. Вона сиділа з дитиною вдома, їй стало легше, адже не потрібно було ходити на роботу, а домашні справи вона встигала робити, поки син спав. Він був спокійним малюком.

Все було добре, але грошей не вистачало. Зарплата чоловіка була низька, а дитяча допомога на той час не була великою.

Одного разу подруга Наталя прийшла до неї з подарунком для Сашка. Чоловік був на роботі. Галя попросила у неї грошей в борг до зарплати Віталія.

Подруга дала грошей та сказала: “Слухай, дитині вже 10 місяців. Приїжджай до мене вечорами в перукарню. У мене працює чудовий майстер манікюру Юля. Пройдеш у неї стажування, а я не буду брати оренду з неї. Вечорами батько може посидіти з сином. Відкриєш свій кабінет. На манікюрі завжди заробляють добре. Жінки завжди слідкують за своїми нігтями, незалежно від часу»”.

Галя виявилася старанною ученицею. Займалася манікюром, а згодом освоїла педикюр. Вона взяла в оренду кабінет у новій перукарні неподалік від дому. Гроші на інструменти та матеріали позичила у подруги. Працювала вечорами з 17 до 22 години без вихідних. Віталій залишався з сином. Клієнтську базу вона набрала швидко, бо багато хто із жінок працює йдуть до майстра саме ввечері. У школу Галя не повернулася.

Життя стало веселіше. Віталій залишився працювати майстром на тому ж місці, все його влаштовувало. Вони купили машину, зробили ремонт у квартирі, їздили на відпочинок на море. Галя їздила з ними всього три рази, оскільки влітку починався підвищений попит на її послуги, особливо на педикюр. Віталій ще більше цінував свою дружину.

“Ти моя годувальниця”, – говорив він їй з ніжністю.

Через шість років у них народилася донька Інна. Галя не могла кинути роботу, боячись втратити клієнток. Вона найняла няню для доньки і продовжила працювати, але тепер з обіду до 20 години. Через рік син пішов у перший клас. Школа була поруч, і незабаром він самостійно повертався додому.

Після народження доньки роки для Галі пролетіли без упину. Росли діти, зростали витрати і проблеми. І Галя працювала, працювала і працювала… Поки людина живе, їй завжди щось треба. Вона майже не відпочивала. Додому приїжджала рідко на похорони батька і лише зрідка на кілька днів провідати матір.

Ось і Сашкові 24 роки, дочці – 18 років. Сашко закінчив юридичний факультет університету. Високооплачуваної роботи не знайшов, працює за скромну винагороду. Інна вчиться в технологічному коледжі.

Сашко привів у дім дівчину Аню. Вона не місцева, ще лише на третьому курсі університету на економічному факультеті. Живе з ними вже рік, але тримається відсторонено. Приходить із занять і зачиняється в своїй кімнаті.

Одного дня Галя раптом зрозуміла, що в неї вже давно немає тієї дружної родини, як раніше. Вони перестали спілкуватися один з одним та живуть як сусіди в комунальній квартирі.

Чоловік все частіше бурчить і зривається на ній у поганому настрої. Вона зайвий раз не звертається до нього з питаннями чи співчуттям, щоб не постраждати.

Її добрий і уважний син тепер за зачиненими дверима з Анею, і Галя до них не заходить. Одного разу хотіла навести лад у їхній кімнаті, але передумала, нехай живуть, як їм хочеться.

Донька також не слідкує за порядком в кімнаті. Галя просить її, а дочка грубіянить у відповідь: “Іди вже геть! Не лізь до мене зі своїм порядком, набридла!”

Мати не витримує і сама робить генеральне прибирання. Останнім часом Інна зовсім знахабніла, кидає свої брудні речі на підлогу у ванній, навіть не хоче відкрити кришку кошика для білизни.

Вчора Галя поспішала на роботу і попросила Аню завантажити посуд у посудомийну машину і протерти підлогу на кухні.

“Я до вас домробітницею не наймалася,” – відповіла Аня і зачинила двері перед нею.

Галя так і не заснула після удару чоловіка. О п’ятій годині ранку вона встала, приготувала сніданок, поклала в духовку запікатися м’ясо на вечерю. Чистила картоплю з образою в душі. Вона намагалася зрозуміти, коли ж вона стала для чоловіка і дітей просто зручною домробітницею і забезпечувачем? Коли ж вони перестали бачити в ній дружину і матір?

Домочадці прокинулися, дружно поснідали кашею і омлетом. Дякую ніхто не сказав. Першим пішов Віталій, потім Інна. Перед відходом залишила свою блузку на стільці і сказала: “Вона мені потрібна до вечора, терміново випери!”

Аня наводила красу в своїй кімнаті, а син звернувся до матері: “Будь ласка, не навантажуй Аню роботою. Вчора вона дуже засмутилася і навіть плакала, якщо ти її ображатимеш, я перестану вважати тебе своєю матір’ю, запам’ятай!”

Усі розійшлися. Галя на роботу йде о 10-й годині. Вона взяла телефон і скасувала всі візити клієнток, розписані на місяць вперед. Сходила на роботу, зібрала всі інструменти й матеріали, розрахувалася з господинею за оренду приміщення.

Галя повернулася додому, поклала в дорожню сумку кілька своїх речей, зібрала документи. На холодильнику прикріпила магнітом записку: “Дорогі мої, я зрозуміла, що не потрібна вам як дружина і мати, а бути домробітницею втомилася. Впевнена, вам буде краще без мене.”

Викликала таксі і поїхала на вокзал. Мати здивувалася, побачивши дочку на порозі рідного дому:

“Галю, як ти дізналася, що я хворію? Хотіла тобі подзвонити, але боялася турбувати тебе, знаю, що ти вся в роботі.”

“Мамо, я поживу у тебе. Мені треба знайти себе, я себе втратила. Я перестала існувати як особистість. Я відчуваю себе загнаною конячкою,” – сказала Галя, обнімаючи матір і заплакала.

Галя, звісно ж, сподівалася, що чоловік вмовлятиме її повернутися, що діти попросять вибачення…

Чоловік навіть не подзвонив. Зателефонувала Інна: “Як ти могла? Виїхала і не випрала мою блузку? І так, без тебе краще, ніхто не капає на мозки.”

Галя вже п’ять місяців живе з матір’ю. Вона її єдина дочка. Мати дуже ослабла, часто хворіє. Галя орендує невелике приміщення у рідному місті і займається своєю справою. Тепер вона працює за щадним графіком. Дохід її менше, але і витрат тепер значно менше. Подружка Наталя дзвонить, підтримує Галю і розповідає новини.

Віталій невдовзі після від’їзду дружини пішов до своєї самотньої бездітної колеги. У них уже кілька років були близькі стосунки.

Інна привела в дім свого друга однокурсника: “А чому Сашкові можна, а мені ні?”

Батько дає їй гроші на життя, але їй не вистачає, і вона постійно їздить до нього й просить ще грошей, попросила б у матері, але соромно, адже сама ж першою сказала, що без неї краще.

Молодь постійно скандалить, ніхто не хоче готувати та наводити порядок у квартирі.

Галині, звісно, переживає за дітей, але заспокоює себе думкою, що вони вже цілком дорослі і її не потребують, навіть не телефонують.

Зрада чоловіка її здивувала. Вона так захопилася роботою, що не помітила його охолодження.

Галя подала заяву на розлучення та розподіл майна. Їй гірко і прикро, що в 49 років вона залишилася ні з чим, без родини, якій присвятила 27 років свого життя.

А найбільш прикро, що повністю винна у всьому сама.

Жінка не має повністю розчинятися у родині.

Родина цього ніколи не оцінить і стане витирати об неї ноги.

Ось така історія.