Connect with us

З життя

Більше ні за що

Published

on

Ніколи більше

Після роботи Олена зайшла до магазину. Готувати не хотілося, але ж Соню годувати треба. Купила пачку локшини та ковбаски. Донька змалку любила їх більше за будь-яку іншу їжу. Взяла ще пакет молока та батон.

Біля каси вже стояла невеличка черга. Перед нею — кремезний чоловік у чорній куртці та в’язаній шапці з помпоном. «Ніби й молодий, а такий головний убір собі вибрав. Мабуть, дружина звʼязала. Оце так… Уміють ж наші жінки чоловіків уродувати, щоб ні в кого і думки не було до чужого. Цікаво подивитися на його обличчя. Напевне, дитяче до непристойності», — міркувала вона, вдивляючись у цю смішну полосатку.

Чоловік обернувся, відчувши її погляд. Вона швидко відвела очі. «Та ні, пристойний, не схожий на дурня», — змилостивилася вона. Він знову подивився на неї.

— Ви мене наскрізь продивитеся, — промовив він.

— Якби було на що. Більше діла немає, — буркнула Олена сердито.

Черга не рухалася. Всередині неї клекотіло роздратування. І ця шапка… Хотілося кинути продукти та піти геть, але ж інших магазинів поблизу не було. «Скільки разів помічала — якщо в черзі чоловіки, то це надовго. Зараз почне вибирати цигарки: «Дайте мені сині з червоною смужкою. Немає? Тоді білі з зеленою наліпкою». Олена в уяві передражнила його інтонацію. «Потім почне шукати гроші по кишенях. Чому заздалегідь не приготує?» — зітхнула вона.

Так і сталося. Чоловік біля каси підняв куртку, почав витягати дріб’язок із тісних джинсів. Олена гучно, навмисно зітхнула.

— Поспішаєте? Проходьте, — запропонував «В’язана шапка» і відійшов.

Вона пожала плечима й стала на його місце. Він таки знайшов гроші, збирав свій невеличкий покуп і пішов.

Підійшла її черга. Касирка пробивала продукти, а Олена безуспішно шукала в сумці картку.

— Жінко, ну можна ж швидше? Гроші треба готувати заздалегідь, — хтось за спиною буркнув.

— Що, картку загубили? — іронічно зауважив «В’язана шапка».

Вона ігнорувала його, продовжуючи ритися в кишенях.

— Я заплачу, — сказав він касирці.

— Не треба! — зірвалась червона, як буряк, Олена. — Ось, знайшла. Вибачте. — Вона приклала картку до терміналу, радіючи, що не втратила її.

Зібрала пакети й швидко пішла. «Що зі мною? Ну й біда мені з його шапкою. Носив би, коли подобається. Стала якась зла, нервова», — лаяла себе Олена, йдучи додому.

«Все через нього. Жили ж добре. Чи мені так здавалося? Пішов до молодої дурниці, яка від нього завагітніла. Порядна людина — одружився. А тепер донька без батька. А мені скоро сорок. Сорок! Боже, як це багато!..

Квартиру нам залишив, відкупився. І на тому дякуй. Чому ми, жінки, від них страждаємо? В усіх однакові історії. Одиниці не зраджують, або ж роблять це так, щоб сімʼя не дізналася. У сорок їх тягне на молодих. А нам як жити?» — безкінечно монологила вона, ледве стримуючи сльози.

У підʼїзді ліфт із скреЛіфт із скрегітом зупинився, двері відчинилися, і Олена побачила Макара, який тримав у руці квитки на море — “Ходімо разом, цього разу все буде інакше”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 1 =

Також цікаво:

З життя36 хвилин ago

Моя донька і я маємо «кодове слово» – те, що сталося вчора, доводить, чому це важливо для близьких!

Я й донька маємо «кодове слово» — історія, що сталась учора, нагадує, чому це так важливо. Коли я був малим,...

З життя2 години ago

Неочікувані наслідки операції

**Невдала операція** Олег не вийшов, а вивалився з машини. Лише три звичайні операції, а відчуває себе так, ніби цілу зміну...

З життя3 години ago

Пророцтво небес

**Передбачення** — Ну чого ти надулась на мене? Побачиш, тобі там сподобається. Море, пляж, сонце… — казала Оксана й тривожно...

З життя4 години ago

Більше ні за що

Ніколи більше Після роботи Олена зайшла до магазину. Готувати не хотілося, але ж Соню годувати треба. Купила пачку локшини та...

З життя5 години ago

Просто відпусти

**Щоденник** На вулиці було холодно та вітрено. Соломія бігла зі школи швидко, щоб не замерзнути. Із рота линув пара, застигаючи...

З життя6 години ago

Бабуся дала йому урок, який залишиться в пам’яті назавжди

**Щоденник** Наша бабуся завжди була опорою нашої родини. Зі своїм теплим серцем і щедрими руками вона підтримувала нас у всьому...

З життя6 години ago

Дочка без любові

Нелюбима донька Я вже підходила до дому, коли в сумці задзвонив телефон. Вийняла його й відповіла братові. — Привіт, Толік....

З життя7 години ago

Зустрічай незваного гостя, мамо

Олена прокинулась пізно. Посуватись нікуди — на пенсії вже сім років, доглядати ні за ким. Можна і полежати. Але на...