З життя
«Боже, який сором!» — Вибір був безжальним: вийти заміж за нелюбого чи стати посміховиськом.
«Боже, який сором!» — Віра стояла, ніби світ розвалився під її ногами. Вибір був жорстокий: вийти заміж за нелюбого або стати посміховиськом для всього села. Сльози котилися по її щоках, а голос дрижав від відчаю:
— Що ж тепер буде, мамо? Всі будуть перешіптуватися за спиною, що наречений кинув мене прямо перед весіллям…
Краще б земля розступилася і поглинула її, ніж дивитися в очі сусідам. Мати гладила дочку по голові, шепочучи: «Не плач, Віро, щось придумаємо». Але в голові Надії Федорівни вже дозрівав план — зухвалий, безумний, такий, від якого захоплювало дух.
А що, коли знайти нового нареченого просто зараз? Вона різко піднялася, крикнувши сусідові:
— Петро, заводь машину! Їдемо на вокзал до ранкового потяга!
Петро, посміхнувшись, тільки знизав плечима:
— Для тебе, Надіє Федорівно, хоч зірку з неба. Але ти серйозно? Нареченого шукати?
— Серйозніше нікуди, — відрізала вона, грюкнувши дверима автомобіля. — Гроші люблять всі, знайдемо добровольця.
На пероні вона підійшла до двох симпатичних хлопців, перекинулася парою слів, і вже веде їх до машини. Петро витріщив очі:
— Це що, наречений і свідок?
— Так, Петре, — гордо промовила Надія. — Євген і Назар. Їдемо в магазин за костюмами, а потім — на весілля!
Гості вже гомоніли: «Наречений приїхав! Ура!» Віра вибігла назустріч, але застигла, ніби громом вражена. З машини вийшли двоє незнайомців. Мати відвела її вбік і шепнула:
— Це Євген. Або виходиш за нього заміж, а потім тихо розлучитеся, або живи з соромом. Вирішуй.
Віра кивнула, не в силі мовити ні слова. А через хвилину на її заплаканому обличчі вже сяяла усмішка.
Весілля гучало до ранку. Євген грав роль чоловіка так, ніби до цього все життя готувався. Віра навіть розгубилася: «Звідки така ніжність?» Коли гості розійшлись, вона простягнула йому руку:
— Дякую, ти мене врятував. Не хвилюйся, скоро розлучимося.
І тут стався поворот. Євген подивився їй прямо в очі і твердо сказав:
— А я не хочу розлучатися. Ти мені сподобалася з першого погляду.
Віра остовпіла.
— Ти жартуєш? Один клявся в любові й утік, а чужа людина раптом хоче залишитися назавжди?
— Чужій? — з легкою образою відказав Євген. — Моя мама все життя боялася, що я не одружуся. А я говорив: «Моя доля сама мене знайде». І ось ти переді мною. Думай, Віро, але я просто так не відступлю.
Що було далі? Віра думала. Думала так довго, що минуло 25 років. Виростили з Євгеном трьох дітей, живуть душа в душу. А Надія Федорівна досі дивується: як сором на все село обернувся щастям на все життя? Може, перечитати цю історію ще разок — раптом там заховано секрет, як доля сама стукає в двері?
If you call my dinner slop again, you’ll be eating on the street!” snapped Jane to her mother-in-law.
“Call my cooking slop one more time, and you’ll be eating out of bins!” Emily snapped at her mother-in-law. She...
My Son and His Wife Gave Me a Flat When I Retired
My son James and his wife Harriet handed me a flat the day I finally hung up my work boots...
When I Approached the Table, My Mother-in-Law Slapped Me: ‘You Made Dinner for My Son, but You and the Kids Can Eat Wherever You Want!’
**Diary Entry: A Lesson in Boundaries** When I reached for a plate at the table, my mother-in-law slapped my hand...
Returning to My Country Cottage, I Caught My Mother-in-Law and Husband Showing It to a Buyer, Thinking I’d Never Find Out
The crisp October air bit at Sophie’s cheeks as she steered her car down the winding country lanes. Golden leaves...
Call my dinner slop one more time, and you’ll be eating out of the bin!” snapped Jane to her mother-in-law.
The air in the kitchen was thick with tension. “Call my cooking slop one more time,” Emily said, her voice...
No. We’ve decided it’s best for you not to bring your wife and child into this apartment. We won’t tolerate the inconvenience for long, and in the end, we’ll have to ask you to leave. And then your wife will tell everyone we threw you out onto the street with a small child.
“No. We decided its best you dont bring your wife and child to this flat. We wont tolerate the inconvenience...
When I Sat Down at the Table, My Mother-in-Law Slapped Me: ‘I Cooked for My Son, You and the Kids Can Eat Wherever You Want!’
**Diary Entry October 12th** Id barely stepped into the dining room when my mother-in-law slapped me across the face. I...
What Do You Mean We’re Getting Divorced?” the Man Asked His Wife in Shock. “Because I Gave Money to My Mother?
**The Dream of Pounds and Promises** *”What do you mean, were over?”* Richard blinked at his wife, baffled. *”Because I...