З життя
Чекай на нього…
Роса ще не обсихала на траві, туман медленно відступав до протилежного берега річки, а сонце вже викочувалося з-за зубчастої лінії лісу.
Микола стояв на ґанці, милуючись красою ранку та глибоко вдихаючи свіжий повітряний присмак весни. Після нього почулися шльопання босих ніг. Жінка у нічній сорочці, накинувши на плечі платок, підійшла й застила поруч.
— Гарно ж як! — з насолодою видихнув Микола. — Ідеш би додому, застудишся, — промовив він ніжЖінка притулилася до нього, обхопила його руку і прошепотіла: “А може, правда, залишишся?” — але Микола вже знав, що його чекає дорога, і знову залишить її на самоті, як і кожного разу.
Я оберу тебе…
Я виберу тебе… На самому першому занятті в університеті дві дівчини одразу помітили одна одну. Обидві гарненькі, схожі між собою....
Невипадкова доля
Таке вже її життя Марічка поспішала додому. Під талим снігом ховались остороньки льоду, ноги роз’їжджались, а на дорозі стояли калюжі....
Ще одна складність…
Ще одна проблема… — Оленко, ну ходімо, будь ласка, — благала Мар’яна. — Не хочу. Я там нікого не знаю....
Якби не ти…
Якби не ти… Соломія та Марічка дружили з малечку — разом у садочок ходили, за однією партою сиділи. Дорослішаючи, Марічка...
Загадкова доля Еви
— Скільки вам років? — пластичний хірург Богдан Олегович Коваль уперся поглядом у гарне обличчя Соломії. Вона зморгнула, усміхнулася, відвела...
Чудова новина
Чудова новина Соломія поспішала додому. В неї була добра новина для чоловіка, та не просто добра, а чудова! Треба відзначити....
Чекай на нього…
Роса ще не обсихала на траві, туман медленно відступав до протилежного берега річки, а сонце вже викочувалося з-за зубчастої лінії...
Чекай на нього…
Роса ще не обсихала на траві, туман повільно відступав до протилежного берега річки, а сонце вже викочувалося з-за зубчатої лінії...