З життя
Чоловік не послухався своєї матері, і я йому за це вдячна.
Він мене любить, і я вдячна йому за це.
Коли мені було лише п’ять, я потрапила до дитячого будинку, так і не дізнавшись своїх батьків, тож мене називали сиротою.
Життя в дитбудинку було вкрай важким. Працівники майже не цікавилися дітьми, вони не турбувалися про нас. І коли ми досягали повноліття, нас просто викидали на вулицю. Я мріяла вчитися далі, але вихователі були категорично проти. Кожен з них повторював одне й те саме:
— Ми не плануємо тримати тебе тут ще два роки. Ти повинна вийти на роботу і почати самостійне життя. Тоді зможеш робити, що завгодно. Не думай, що ми будемо утримувати тебе, ти ж не королева.
Здобувши професію, яка мені зовсім не подобалась, я все ж влаштувалася на роботу бухгалтером. Іншого вибору тоді просто не було.
На щастя, в XXI столітті держава вирішила забезпечувати сиріт житлом. Я теж отримала квартиру, яка виявилася в досить пристойному стані. Через два місяці після переїзду в новий дім я познайомилася з моїм коханням. Ми з Андрієм тривалий час зустрічалися, і врешті вирішили одружитися.
Ми домовилися відкласти народження дітей, щоб спочатку зосередитися на кар’єрі. Свекруха підтримала це рішення:
— Не варто поспішати з дітьми, ти ще молода для цього, не переймайся зайвим.
Однак, помітила, що вона намагається маніпулювати Андрієм, з часом вона почала знову наголошувати на зміні житла:
— Вам тісно в цій однокімнатній. Візьміть кредит, продавайте це помешкання, на ці гроші придбаєте двокімнатне. Дітей же десь треба розмістити, у одній кімнаті буде незручно.
Зрештою, під її впливом, ми вирішили змінити житло. Я планувала взяти кредит, можливо, ще й автомобіль придбати.
Одного вечора, повернувшись додому втомленою, я помітила, що двері напіввідчинені, і почула голоси всередині. Спочатку подумала про найгірше, але зрозуміла, що Андрій сперечається з матір’ю.
— Розведись з нею, знайди дівчину з багатою родиною. Візьме кредит, ви придбаєте нову квартиру, а потім її продасте. Машину залишиш собі.
Андрій заперечив:
— А що станеться з Оленою? Їй нікуди йти, я її кохаю.
— Вона знайде де зупинитися, звикла до змін, вона ж з дитбудинку.
Я більше не могла терпіти й увійшла, вигнавши свекруху з нашого дому.
Як би ви не поважали своїх батьків, не давайте їм втручатися у ваше подружнє життя.
Мій чоловік не піддався на вмовляння, бо ми дуже кохаємо одне одного, і я вдячна йому за це.
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every movement was precise, coldly calculated. She knew: this was no simple return. This was her revenge.
**Diary Entry 12th October** I stepped slowly onto the perfectly trimmed lawn, as if walking onto a stage. Every movement...
The Little Gray Cat Sat by the Vet Clinic Door, Crying… With a Tiny Kitten Lying at Her Feet
A small grey cat sat by the door of the veterinary clinic, mewing softly. At its feet lay a tiny...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every move was precise, coldly calculated. She knew: this wasn’t just a simple return. This was her revenge.
Charlotte stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if walking onto a stage. Every movement was precise, coldly measured....
That Night I Stepped Onto the Street, Not Knowing Where the Road Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stone, Yet I Clutched It Like It Held My Very Freedom.
When I stepped onto the street that night, I had no idea where my path would lead. My suitcase felt...
That Night I Stepped Onto the Street, I Had No Idea Where My Path Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stones, Yet I Clutched It Like It Held My Freedom.
That night, when I stepped onto the street, I had no idea where the road would take me. My suitcase...
On the Importance of Me-Time: A Personal Reflection
**A Note on Me-Time** Recently, a friend popped over for coffee, and as we sat chatting about life, I mentioned,...
On the Margins of Me-Time: Reflections on Personal Space and Self-Care
**On the Margins of Me-Time** Not long ago, an old mate came round for a cuppa, and we sat nattering...
Leave Her Here to Die in the Snow!” They Said, Abandoning the Old Woman. Little Did the Monsters Know, the Boomerang Would Soon Come Back.
“Leave her here, let her die!” they muttered, dumping the old woman into the snow. The fools didnt realise the...