Connect with us

З життя

Чоловік покинув дружину під час її перебування в пологовому будинку.

Published

on

Михайло покинув свою дружину Оксану, коли вона була у пологовому будинку. Дізнавшись, що дитина народиться з інвалідністю, він залишив родину, а через багато років вирішив повернутись і вимагати гроші.

Лікар сказав Оксані: – Ваш син ніколи не зможе ходити. Добре, що він залишився живим, при такій травмі під час пологів. Оксана міцно притиснула сина до грудей і промовила: – Це мій син, і я завжди буду поряд з ним, чого б це мені не коштувало… а наш тато нам допоможе.

Коли Оксана повідомила Михайлу, що син не зможе ходити, він трохи розгубився, а потім, отямившись, сказав: – А як же я з ним буду грати у футбол? Як працюватиму в майстерні? Та й взагалі, навіщо такий син, який буде немічний?

Михайло вирішив звернутися за порадою до своєї старшої сестри. Оксана, звісно ж, не сподівалася, що Людмила таке скаже. Вона здавалася їй мудрою жінкою. А Людмила сказала таке: – Навіщо вам ця дитина, справжній тягар у житті. Ви ще молоді і зможете народити здорових дітей, і будете жити щасливо.

– Та дружина проти, вона не хоче від нього відмовлятися. Вчепилася в нього і не відпускає – пробурмотів Михайло. – Тож, а ти не будь тряпкою і плаксою. Вимагай, щоб вибрала або тебе, або свого сина-інваліда. І якщо вона не дурна, то вибере тебе, адже хворий дитина їй не по кишені.

Настав час виписки. На зустріч Оксані та сину прийшли її мама та подруги. Чоловік так і не з’явився, наче крізь землю провалився. Він сам подав на розлучення і платив копійки аліментів.

Оксана за спеціальністю юрист, змогла знайти роботу і проводити консультації вдома. Вона допомагала таким самим мамам, які залишилися без чоловіків, але зі своїми дітьми. Через рік жінка змогла відкрити своє ПП і зарекомендувала себе як висококваліфікований фахівець. Створила клуб для сімей, де є діти з інвалідністю, щоб люди спілкувалися між собою і давали одне одному поради. Усім клубом їм вдалося досягти для дітей безкоштовного відвідування басейну, квитків до театрів. У малюків сяяли від щастя очі, а батьки плакали. Батьки зрозуміли, що можна показувати дітям світ, а не сидіти цілими днями в квартирі.

Оксана робила все для свого сина, аби він усміхався і радував її своїм гарним настроєм. Вони часто літали на море, відпочивали. Оксана обходила всіх лікарів, тільки от син на ноги так і не став, але біль зменшився. Петро почав займатися бальними танцями на візках. Хлопець був досить кмітливий, навіть на дистанційному навчанні у школі став відмінником. Після закінчення школи він вступив до університету на програмування, адже ця спеціальність була йому дуже близька.

Отримавши диплом, Петро влаштувався на високооплачувану роботу, і став заробляти більше за маму. Він завжди робив їй подарунки, які замовляв через Інтернет. Оксана усміхалася, і по щоках невільно текли сльози. Було дуже приємно, що у неї такий дбайливий син. Петро виріс добрим і щедрим. Також він почав вести свій блог, який розкрутив лише за кілька тижнів. І тепер він популярний блогер.

У своїх відео він розповідає про життя людей з інвалідністю, яким не треба впадати у відчай, а навпаки, продовжувати жити, незважаючи ні на що. Він був таким оптимістом, що не кожен би міг.

Якось днями в Оксани задзвонив телефон, вона взяла трубку і почула голос колишнього чоловіка. Він сказав: – Мені показали, як Петро зараз відомий блогер, і натякнули, скільки може заробляти. Треба зустрітися та поговорити.

Оксана і Михайло домовилися зустрітися у кав’ярні, яка знаходилася неподалік від дому. Михайло був здивований, що дружина перетворилася на красуню. А син, значить, виріс великим і сміливим молодцем. Оксана відразу вирішила перебити колишнього чоловіка і запитала: – Давай ближче до справи? Чого прийшов? Що тобі потрібно? Адже весь цей час ти навіть не з’явився і не поцікавився сином, а тут на тобі, прийшов. – Ти он яка гарна стала. На дорогій машині приїхала. Живете заможно. А ось у мене є синочок, братик Петра. Він потрапив у біду, сів п’яним за кермо і збив молоду дівчину на пішохідному переході. Тепер йому світить серйозний термін. А якщо заплатимо за збитки, то можуть дати умовний термін.

Оксана не могла повірити, що колишній чоловік буде просити у неї гроші. Вона була у шоці. Подивившись на чоловіка, сказала: – Виходить, ти залишив мене з дитиною з інвалідністю на руках. Жодного разу не подзвонив і не з’явився, щоб дізнатися, як я і син почуваємося, може, чогось потребуємо. Зате ти виховав сина, який зміг сісти п’яним за кермо, мало не людину вбив і не залишив її покаліченою. І в тебе вистачає нахабності просити у мене грошей?

– У вас цих грошей кішки не гризуть. Тобі що, шкода? Адже це брат Петра. Ось ви всі багатії такі, скупі на гроші.

– Знаєш що, забудь мій номер і більше не дзвони, і не приходь. Не хочу тебе знати.

Тепер Михайло почав писати Петрові на пошту і давити на жалість, щоб той дав грошей.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − 14 =

Також цікаво:

IT2 години ago

Il tappeto rosso brillava sotto una tempesta di flash.

Le celebrità sorridevano. I giornalisti urlavano le loro domande. I fan si schiacciavano contro le transenne. Poi una bambina scivolò...

CZ3 години ago

Klidný odpolední rytmus se roztříštil v jediném okamžiku — ve chvíli, kdy křídový portrét, zpočátku přehlédnutý jako nevinná dětská hra, odhalil děsivě přesnou podobu dávno pohřešované duše.

Náhlé strnutí policisty proměnilo zvědavý dav ve zděšený kruh svědků. Pomalu, ale neúprosně jim docházelo: dívka nic nevymýšlela. Ona zaznamenávala....

BG3 години ago

Следобедът се сриваше тихо и бавно — докато тебеширеният портрет не го разцепи наполовина.

Отначало никой не обърна внимание. Дете рисува по плочника — какво от това? Но когато очите на минувачите спряха върху...

ES4 години ago

Vanessa Caldwell la miró de arriba abajo y tomó una decisión: esa mujer no tenía nada que hacer ahí.

El lobby del hotel era pura opulencia. Candelabros de cristal derramaban luz dorada sobre el mármol pulido. Hombres de traje...

EN4 години ago

Vanessa Caldwell sized up the old woman in an instant and made her decision.

She didn't belong. The hotel lobby shimmered under the weight of a thousand crystal lights. Marble floors caught the amber...

HU4 години ago

Az első napon megaláztál.

Nem is egyszer — alaposan. Hangosan, mindenki előtt, mintha tanítani akarnál valakit, aki soha nem fogja megtanulni. A tekinteted azt...

BG4 години ago

Първият ден. Помня го като рана.

Влязох тихо — без фанфари, без табела на вратата. Просто един нов човек сред останалите. Исках да видя как вървят...

З життя5 години ago

‘You’re a lazybones, Emma, through and through.’ A retired 54-year-old sat home, while after work I faced nagging and a mountain of dishes.

September 15th I’ve kept this bottled up for so long. Everyone always asked, “Emma, how are things with James?” and...