Чоловік повернувся додому і був вражений… Півроку тому йому подарували маленьке кошеня

На порозі свого будинку чоловік мало не знепритомнів… Півроку тому йому подарували маленького кошеня, якого назвали Кулем. Його племінниця, яка час від часу навідувалась із сім’єю, знайшла це маля на вулиці і, передаючи його, сказала:

— Ти живеш сам, ніяк собі пари не знайдеш. Робота у тебе нервова – водій маршрутки. Прийдеш додому, а тут тобі раді. Коти створюють затишок і спокій…

Ото як! Він і повірив: може, й справді так. Прийдеш додому, втомлений від пасажирів та водіїв, яким не хочеться поступатись дорогою, а тут – диванчик, на ньому муркоче котик. Радіє, лізе на руки, гладити себе хоче.

Ну, ви й самі розумієте, пані і панове, це він через своє невігластво так думав. Кіт не виправдав сподівань і перетворився на підлітка-непосидька. Сидіти на руках він недолюблював, а от пустувати? Залюбки!

За своє невігластво чоловік придбав мухобійку, якою ляскав мух. Маленьких вертких або величезних, яких із невідомої причини називали гнойовими. Куль уважно стежив за чоловіком, що лупцює мух, напевно, інформацію набирав. І одного дня вирішив порадувати свого господаря. І порадував…

Тож повернемось до моменту, з якого почали.
***
Чоловік увійшов до хати і мало не закляк. Нічого! Рівним рахунком нічого не лежало й не стояло в його домівці. Розгардіяш такий, що можна було подумати, ніби дві банди гангстерів влаштували розбірки прямо в його оселі і орудували вони… битами!

Стільці були перевернуті. Вази, склянки та взагалі усе, що стояло або лежало на столі, підвіконнях і тумбочках, тепер покривало підлогу, рівномірно розподіливши скалки скла, глини і пластмаси…

Штори нагадували смужки спідниці якоїсь модниці, а на кухні… Кетчуп змішався з соленими помідорами і варенням. Поруч купками лежали сіль, цукор, перець. Вилки і ложки валялись розсіяними групками. Штори на кухні були відірвані разом із карнизами і валялись у всій тій розкоші, а на зовсім порожньому обідньому столі…

Сидів дуже задоволений Куль, а перед ним була муха. Величезна, як літак. Куль дивився на свого господаря поглядом переможця і задоволено муркотів.

Наразі! Наразі його похвалять. Цілий день, не шкодуючи лап і зусиль, він ганявся по квартирі за цим нахабним шкідником. Втомився страшенно, але зловив! І тепер може продемонструвати свою здобич і отримати заслужену нагороду.

Від таких приємних думок Куль аж почав переминатися лапками. Чоловік підняв стілець і сів на нього. Він не знав, із чого почати: прибирати, вечеряти чи лаяти Куля. Але незабаром дзвінок у двері розв’язав усі його сумніви. Пройшовши до передпокою, він відчинив двері, і здивування його посилилося ще більше.

У коридорі стояли троє поліцейських, а за ними зібралась десятка сусідів. Поліцейські тримали руки на рукоятках пістолетів.

— До нас надійшов дзвінок… — почав один із них.

— Багато дзвінків, — додав інший. — Сказали, що у вас у квартирі коїться щось недобре: меблі падають, тарілки розбиті, нічого, окрім жахливого шуму і виття. Не могли б ви дозволити нам увійти та переконатися, що все в безпеці, а також… будь ласка, підніміть руки, схрестіть їх на голові і відійдіть у дальній куток кімнати.

Сусіди дивились на чоловіка з острахом і осудом.

— Ось як, — сказав чоловік. І продовжив: — Прошу, заходьте!

Він відійшов у дальній куток і схрестив руки на голові. Поліцейські обійшли всі кімнати, спостерігаючи страшний розгром, і щось шукали.

— Що шукаєте? — поцікавився чоловік.

— Тіло, — відповів один із поліцейських. — І ваше пояснення цього хаосу.

— Ага, тіло! Тіло я вам покажу, — погодився чоловік.

Поліцейські миттєво насторожились, опустивши руки на пістолети. Обережно, рухаючись уздовж стінки і намагаючись не робити різких рухів, чоловік пройшов на кухню і, відчинивши двері, зробив широкий жест.

— Будь ласка! — сказав він. — Ось тіло.

Поліцейські, відштовхнувши його вбік, увірвались на кухню. Витріщене тіло сиділо на столі й нахабно усміхалося, демонструючи свою увагу. А перед ним лежала муха. Декілька секунд кімната була в тиші, поки поліцейські приходили до тями. Врешті-решт, перше засміявся той, хто завів розмову, а потім за ним зареготали і всі інші.

Вони не могли зупинитися від сміху, а Куль дивився на них і на чоловіка впевненим поглядом, ніби говорячи: «Бачиш? Усі задоволені. Значить, не дарма старався!».

Після цього ще пів години поліцейські фотографувалися з мухою і Кулем на руках на фоні влаштованого безладу. Всі сміялися і були дуже задоволені. Найбільше задоволеним був кіт. Ще б пак! Усі гідно оцінили його зусилля.
***
Коли поліція і сусіди розійшлися, чоловік знову сів на стілець.

— Я вам допоможу, — почувся голос, і чоловік обернувся.

Поруч стояла жінка з першого поверху.

— Сьогодні вихідний, — усміхнулася вона. — Ви самі до ночі провозитесь, а разом ми швидше впораємось.

— Мені незручно вас турбувати, — трохи засоромився чоловік.

— Що ви! — усміхнулася жінка у відповідь. — Все добре. Все одно мені нема чим зайнятися. Я сама. Нікого у мене нема. Тільки мама неподалік живе. А ви будете сварити цього пустуна, ну, або хоч трохи лаяти? — запитала вона, кивнувши на Куля.

Той сидів на столі в кухні і гнав лапою жирну муху.

— Хіба сварити… — зітхнув чоловік. — Зараз посварю…

Він піднявся і, підходячи до Куля, взяв його на руки:

— Ти ж такий неслухай! Хіба можна так? Ні, не можна.

Куль переберав лапками — тато сварив його. Причому так гарно і лагідно, що втриматися було неможливо, і він, потягнувшись вгору, лизнув свого господаря у ліву щоку, а чоловік… Поцілував його у носик.

— Ну і добре. Значить, ти все правильно зрозумів. Щоб більше так не робив.

І опустив кота на підлогу. Куль задер хвіст і почав тертися об ноги жінки. Вона сміялась.

— Як ви його гарно насварили, — усміхнулася вона. — А чому я вас раніше не помічала?

— Не знаю, — відповів чоловік. — Може, тому, що я раніше нещасним був, а тепер, як Куль у мене з’явився, одразу щастя додалося.

І рукою вказав на безлад, що вчинив кіт.

Жінка набрала номер знайомого майстра, і наступного дня чоловікові встановили міцну дрібну сітку на всі вікна. І Куль тепер міг спокійно лежати на підвіконні і спостерігати за пташками і великими жирними мухами.

А жінка і чоловік прибрали весь безлад, винесли і викинули весь розбитий посуд, помили підлогу, зняли порвані штори. Вони поїхали в магазин вибирати нові. Повернулися вони під вечір, чоловік накупив різної закуски і смачний тортик. І пляшку шампанського. Ну, ви розумієте, пані і панове, аби відсвяткувати в новій-старій оселі разом із жінкою.

Вони сиділи за кухонним столом, їли, пили та розмовляли. І їм було добре, а особливо добре було Кулю. Він лежав на колінах у жінки і задумав… нову допомогу татові.
***
Зрештою, все закінчилося чудово. І Куль, звісно, відчайдушно допомагає обом. Татові та новій мамі. Яка прийшла в їхню оселю лише тому, що знайшла його, Куля. І визнала в ньому свого рідного котика.

І тепер тато з мамою разом усувають наслідки його «допомоги». А що ви собі думаєте? А як інакше? Інакше ніяк.