Чоловік увійшов додому і був вражений… Півроку тому йому подарували маленьке кошеня

Василь увійшов до власної хати і присів від здивування… Півроку тому йому подарували маленького котика, якого назвали Кулькою. Племінниця, яка іноді приїздила до нього в гості з родиною, знайшла кошеня на вулиці. Передаючи його з рук в руки, сказала:
— Ти живеш сам. Все ніяк не знайдеш собі пару. Робота у тебе нервова. Водій тролейбуса. Прийдеш додому, а тут тебе радо зустрічають. Коти створюють затишок і спокій…

Ну що ж! Василь повірив. Думає, можливо, і правда. Повертатися додому, виснаженим від нервових пасажирів і напружених водіїв, які не бажають поступатися дорогою, а вдома – котик спокійно лежить на дивані. Мурличе і підповзає, щоб його погладили.

Але, пані та панове, це було оманливе відчуття початківця. Кіт не виправдав його очікувань. Із слухняного й милого кошеняти він перетворився на шибеника. На руках сидіти і гладитися він не любив, зате пустувати… скільки завгодно!

Через недосвідченість Василь купив мухобойку, якою часто гатив мух. То маленьких, вертлявих, то великих, слизьких мух, яких з невідомих причин називали гнойовими. Кулька уважно спостерігав за Василем, напевно, збирав інформацію. І одного разу вирішив порадувати свого господаря. І зміг…

Отже, повернемося до того моменту, з якого почалася ця історія.

***

Василь увійшов у дім і похолонув. Нічого! Жодна річ більше не стояла, як раніше. У квартирі панував такий розгардіяш, ніби дві банди вирішили влаштувати разборку прямо посеред кімнати, і робили це… битами!

Стільці були повалені. Вази, склянки та все, що стояло або лежало на столі, підвіконниках і комодах, тепер вкривало підлогу, рівномірно розподіливши уламки скла, глини та пластмаси…

Штори нагадували клапті спідниці якоїсь модниці, а на кухні… кетчуп стікав до солених помідорів і варення. Поряд рівними купками були насипані сіль, цукор і перець. Вилки та ложки валялися купами. Штори на кухні були зірвані разом з карнизом і лежали в усій цій розкоші, а на зовсім порожньому обідньому столі…

Сидів задоволений Кулька, а перед ним – муха. Велетенська, як літак. Кулька дивився на Василя переможними очима і задоволено мурчав.

Зараз! Василь зараз його похвалить. Увесь день, не покладаючи лап і не шкодуючи сил, він носився по квартирі, ловлячи цю нахабну муху. Знесилений, але щасливий, він нарешті спіймав її! І тепер може показати свою трофейну здобич і отримати заслужену нагороду. Від таких приємних думок Кулька захоплено перебрав лапами.

Василь підняв стілець і сів на нього. Він не знав, з чого почати: прибирати, вечеряти чи лаяти Кульку, та довго роздумувати не довелося. У двері подзвонили. Він підвівся, пройшов у прихожу та відчинив. Його здивування набуло ще більшої сили.

У коридорі стояли три поліцейські, а за ними – десяток сусідів. Поліцейські тримали руки на руків’ях пістолетів.
— Хтось нам подзвонив… — почав один.
— І не раз, — додав другий. — Сказали, що у вас в квартирі коїться щось недобре. Падають меблі, розбивається посуд. Лунають страшні крики і вищання. Чи не могли б ви дозволити нам зайти в квартиру і впевнитися, що все в порядку? А ви… на всяк випадок… підійміть руки, будь ласка, складіть їх на голові і відступіть у дальній кут кімнати.

Сусіди дивилися на Василя з острахом та осудом.
— Ось як, — сказав Василь. І продовжив: — Звичайно, заходьте!
Він відійшов у дальній кут кімнати і склав руки на голові. Поліцейські пройшлися по квартирі, оглядаючи жахливий хаос і щось шукаючи, переходячи з кімнати в кімнату.
— Що ви шукаєте? — запитав Василь.
— Тіло, — відповів один із поліцейських. — І ваше пояснення, що сталося.

— Ах, тіло! Тіло я вам зараз покажу, — згодився Василь.
Поліцейські насторожилися, опустивши руки на руків’я пістолетів. Обережно, щоб не робити різких рухів, Василь пішов до кухні. Відчинивши двері, він зробив широкий жест.
— Будь ласка! — сказав він. — Ось тіло.

Поліцейські, відштовхнувши його, забігли в кухню.
Тіло сиділо на столі й нахабно усміхалося. Тілу подобалася увага. А перед ним лежала муха.
Кілька секунд у кімнаті панувала тиша, поки поліцейські приходили до тями і оглядалися. Потім у їхніх очах почало прояснюватися. Першим засміявся той, хто перший почав розмову, а слідом вибухнули сміхом й інші.

Вони сміялися і не могли зупинитися, а Кулька дивився на них і на Василя переможним поглядом, ніби кажучи: «От бачиш? Усі задоволені. І це означає, що я старався не дарма!».
Потім поліцейські ще півгодини фотографувалися з мухою і Кулькою на тлі його розгрому. Усі сміялися і були дуже задоволені. Найбільше радів котик. Ще б пак! Усі оцінили його старання достойно.

***

Коли поліція і сусіди пішли, Василь знову сів на стілець.
— Дозвольте допомогти, — почув він голос і обернувся.
Поруч стояла сусідка з першого поверху.
— У мене сьогодні вихідний, — сказала вона і усміхнулася. — Ви самі вовтузитиметеся до ночі, а разом ми швиденько впораємося.
— Мені так незручно вас турбувати, — засоромився Василь.

— Що ви! — усміхнулася у відповідь жінка. — Все гаразд. Мені все одно нічого робити. Я одна. Нікого у мене немає. Тільки мама. У неї квартира недалеко. А ви будете сварити цього бешкетника, ну, або хоча б лаяти? — запитала вона, вказуючи на Кульку.
Той сидів на кухонному столі й ганяв правою лапкою за великою мухою.
— Що ж, сварити… — зітхнув Василь. — Зараз посварю…
Він підвівся і, підійшовши до Кульки, взяв його на руки:
— Ну ти ж і бешкетник! Хіба так можна? Ні, не можна.
Кулька перебрав лапами — хазяїн його лає. І так мило і ніжно, що втриматися було неможливо, і він, потягнувшись вгору, лизнув Василя в ліву щоку, а Василь… поцілував його в ніс.
— Ну і чудово. Молодець, — сказав він Кульці. — Значить, зрозумів все правильно. Щоб більше так не робив.

І спустив кота на підлогу. Кулька підняв хвіст і пішов тертися об ноги жінки. Та сміялася.
— Як ви його гарно відчитали, — усміхнулася вона. — А чому я вас раніше не помічала?
— Не знаю, — відповів Василь. — Можливо, тому, що раніше я був нещасливий, а як з’явилася Кулька, відразу додалося щастя.

І він рукою вказав на безлад, влаштований котом.
Жінка набрала телефон знайомого майстра, і вже наступного дня Василеві встановили міцну сітку на всі вікна. І тепер Кулька міг спокійно лежати на підвіконні і дивитися на пташок і великих мух.
А жінка і Василь прибрали весь хлам, винесли і викинули весь побитий посуд, помили підлогу, зняли порвані штори. І поїхали в магазини вибирати нові.
Повернулися вони ввечері, Василь накупив всяких закусок і дуже смачний торт. І пляшку шампанського. Ну, ви розумієте, пані та панове. Щоб відсвяткувати новосілля. В старій квартирі. Разом з жінкою.

Вони сиділи за столом на кухні, їли, пили і розмовляли. Їм було добре, а особливо приємно було Кульці. Він лежав на колінах у жінки і задумував… нову допомогу татові.

***

Врешті, все завершилося чудово. І Кулька, звісно ж, старанно допомагає двом. Татові і новій мамі. Яка прийшла в їхню квартиру виключно тому, що побачила його, Кульку. І впізнала в ньому свого рідненького котика.

А тато з мамою тепер разом усувають наслідки його допомоги.
А ви собі що думаєте?
А як інакше?
А інакше ніяк.