Connect with us

З життя

Чому ти ненавидиш мене, коли я піклуюся про тебе?

Published

on

Моє життя в маленькому селі під Житомиром перетворилося на нескінченний жах. Я, Олена, вже багато років живу під одним дахом із свекрухою, Надією Петрівною, яка зробила все, щоб перетворити мої дні на пекло. Сьогодні моя терпимість урвалася: я запитала її те, що мучило мене роками: «Чому ти так сильно мене ненавидиш?» Відповіді не було — лише холодне мовчання та її зневажливий погляд. Моя душа розривається від болю, а серце кричить від несправедливості.

Того дня я, як завжди, прибирала в хаті. Пропилососила підлогу, витерла пил, намагаючись зробити все блискучим. І раптом Надія Петрівна, сидячи у своєму кріслі, з явним задоволенням розсипала крихти від печива на щойно вимиту підлогу. Я завмерла, не вірячи власним очам. Це було зроблено навмисно, і вона навіть не намагалася сховати свою злість.

— Мамо, навіщо ти це зробила? Я ж бачила, що спеціально! — вимовила я, ледве стримуючи сльози.

Вона глянула на мене згірдно й кинула:

— Нічого, ще раз прибереш! Не помреш!

З задоволеною посмішкою вона повернулася до старої газети, яку перечитувала вже не знаю який раз. Я, проковтнувши образи, взяла віник і лопату й почала за нею прибирати. Але всередині мене все кипіло. Я пішла в іншу кімнату, щоб не вибухнути, а потім вийшла в город — робота на свіжому повітрі хоч трохи заспокоювала. Та біль від її слів і вчинків роз’їдала мене, ніж отрута.

— Чому ти так сильно мене ненавидиш? — не витримала я пізніше, стоячи перед нею. — Чим я заслужила таке ставлення? Я готую тобі, праю, мию, одягаю! Моя донька, Марійка, завжди тобі допомагає! Чому ти так мене ненавидиш?

Вона навіть не обернулася. Жодного слова, жодного погляду — лише крижана байдужість. Я розридалася, не в змозі більше стримуватися. Закінчивши прибирання, я взялася за прання, але сльози текли по щоках. Моє життя перетворилося на замкнене коло принижень, і я не знала, як із нього вирватися.

Мій чоловік, батько Марійки, помер багато років тому. Нашій доньці тоді було лише вісім. Одразу після похорону Надія Петрівна заявила:

— Ти залишишся в мене! І навіть не думай про переїзд. Не хочу, щоб у селі балакали, ніби я тебе вигнала.

Я погодилася, тому що йти мені було нікуди. У моїх батьків жила сестра з двома дітьми, і для нас із Марійкою там не було місця. Я наївно сподівалася, що з часом ми з Надією Петрівною знайдемо спільну мову. Та дива не сталося. На людях вона поводилася чемно, але вдома, наодинці, знущалася з мене. Вона постійно нагадувала, що я маю її слухатися.

— Яка ж ти нікчемна! Кому ти потрібна? Жоден чоловік на тебе й не подивиться, та ще й з дитиною! Житимеш у мене з Марійкою, а коли я помру, отримаєш мою хату. Але якщо не робитимеш усе, що скажу, віддам будинок племінникам, і залишишся з нічим!

Я боялася її погроз і терпіла. Робила все, щоб Марійка ні в чому не мала потреби. А Надія Петрівна, якій вже за дев’яносто, живе й радіє. Здоров’я в неї міцне, усю пенсію вона витрачає на себе, вимагаючи, щоб я купувала їй дорогі продукти та смачні делікатеси. Я давно зрозуміла, що зробила помилку, погодившись жити з нею. Ці роки принижень зламали мене.

Моя Марійка закінчує університет і незабаром вийде заміж за чудового хлопця. Вони житимуть у нього, і я щиро сподіваюся, що її життя складеться щасливо. Але мені так боляче за себе, за своє змарноване життя. Я віддала все заради доньки та свекрухи, а натомість отримала лише зневагу й самотність. Де мені знайти сили, щоб вирватися з цього пекла?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один + 8 =

Також цікаво:

З життя8 години ago

The Story of a Boy with a Wounded Heart and the Dog Who Saved Him

**The Boy with a Wounded Heart and the Rescued Dog** Thomas shoved the front door open, letting the cold twilight...

З життя8 години ago

Daddy, Don’t Go! Sweetheart, Don’t Leave Us! Dad, Don’t Buy Me Anything Anymore, Not for Me or for Leo. Just Stay Alive with Us! No More Toy Cars, No More Sweets. We Don’t Need Any Gifts! We Just Need You Here! – Six-Year-Old Oliver Clung to His Father’s Leg, Crying Out

“Daddy, dont go! Please, dont leave us! Dad, dont buy me anything else, or for Alfie either. Just stay with...

З життя10 години ago

The Tale of a Boy with a Broken Heart and the Stray Dog He Rescued

Tommy shoved the front door open, letting the cold, dim light of early dusk spill into the dark hallway. Stepping...

З життя11 години ago

Betrayal, Shock, Mystery.

Betrayal, Shock, and Secrets. Natalie was preparing dinner when there was a knock at the door. *Strangethe doorbell works, and...

З життя12 години ago

Betrayal, Shock, and Mystery: A Tale of Secrets Unveiled

**Betrayal, Shock, and Secrets** I was preparing dinner when the doorbell rang. Strangeeveryone I know usually calls ahead. Opening the...

З життя13 години ago

‘You’ll Never Be Family to Me!’ Mother-in-Law Declares at Grandson’s Birthday—But Her Son’s Shocking Response Left Her Stunned.

**Diary Entry** I woke at five in the morning, the first hints of dawn barely colouring the sky outside. Beside...

З життя15 години ago

She Was Never Their Mother, These Five… But Would They Dare to Say It…?

She wasnt their real mother, those five But who could tell? Ethan lost his wife. She never recovered from the...

З життя15 години ago

‘You’ll Never Be Family to Me!’ Mother-in-Law Declares at Grandson’s Birthday—But Her Son’s Reaction Left Her Stunned.

**Diary Entry June 12th** I woke at five this morning, just as the first streaks of dawn crept through the...