Чому в нас завжди зникає їжа після гостювання Ксюші?

― Андрію, до нас знову твоя Юля приходила? ― запитала Олена у чоловіка, дивлячись у напівпорожній холодильник. ― Зазвичай після її візиту у нас зникає вся їжа.
― Так, заходила, ― відповів Андрій. ― Знову скаржилася, що у них грошей немає. Не міг же я її відпустити з порожніми руками, сестра все-таки.
― Мабуть, ти ще й грошей їй дав?..
― Дав кілька тисяч гривень. Юля казала, що у Сергія знову проблеми на роботі, і їм навіть ніяк за квартиру платити, ― Андрій трохи зніяковів.
― Хто б сумнівався… Я не розумію, чому вона так рано заміж вийшла? Чому твоя мама її не відговорила?
― Ну ти ж знаєш Юлю. Якщо вона щось задумала, її не зупинити. Нічого страшного, швидко звикне до самостійності.
Олена тільки важко зітхнула. Самостійне життя ― це, звісно, добре, але поки Юля жила лише за рахунок родичів.
* * *
Сергій також був молодим хлопцем, який тільки почав заробляти. І він не поспішав тішити свою дружину подарунками та обновками. Сама Юля поки не хотіла працювати й була впевнена, що Сергій має її всім забезпечувати.
Мати Юлі та Андрія, Галина Василівна, також була на боці дочки. Вона бачила, що молодій сім’ї бракує грошей, і завжди матеріально допомагала Юлі. І вимагала, щоб Андрій також допомагав.
― Вона молода дівчинка, їй потрібно гарно виглядати, ― казала Галина Василівна. ― Юля поки не знайшла роботу до душі, та й Сергій скупуватий виявився. Тож, Андрію, це наш обов’язок — допомагати.
І Андрій допомагав, як міг. Але Олену це швидко втомило. Вона не розуміла, чому частина зарплати чоловіка має йти на Юлю. Олена з Андрієм самі жили в орендованій квартирі, у всьому економили, щоб якнайшвидше накопичити на власне житло — а тут ще й сестра.
* * *
Якось Олена прийшла додому й побачила свекруху та Юлю в гостях. Вони про щось таємниче говорили з Андрієм і, тільки-но побачили Олену ― відразу замовкли. Було зрозуміло, що розмова у них серйозна.
― Можна поцікавитися, що ви тут задумали? Мені здається, ви знову хочете фінансової допомоги від нашої сім’ї.
― А от і не вгадала, ― зі сміхом сказала Галина Василівна. ― У нас тут свої справи, сімейні, і тебе вони не стосуються.
Олена невдоволено хмикнула і пішла на кухню готувати вечерю. Через п’ять хвилин Юля також прибігла туди, безцеремонно відкрила холодильник і засмучено промовила:
― А чому тут так порожньо? Олена, ти бодай була в магазині?
― Ага, була, ― трохи роздратовано відповіла Олена. ― Тільки зарплата у мене через два дні, тому я купила лише необхідне. А якщо хочеш їсти, можу підігріти тобі суп.
― Ні, таке я не буду. Я взагалі на їжу грошей не шкодую ― і піцу замовляю, і суші, і в кафе ми із Сергієм любимо ходити.
― Невже зарплати Сергія вистачає на такі свята? Ти ж часто скаржишся, що у вас грошей немає.
― А я тоді у мами грошей прошу і у Андрія. Це нормально, якщо всі в сім’ї допомагають одне одному.
Скоро Галина Василівна та Юля пішли. І Олена відразу запитала чоловіка, чого вони приходили.
― Мама зібралася продавати дачу і хотіла мене попросити про одне одолження. Щоб усі гроші від продажу віддати Юлі. Вона молода, а для доброго старту потрібно мати кошти.
― І як це розуміти? ― здивувалася Олена. ― Тебе не ображає, що всі гроші дістануться сестрі? Я, як твоя дружина, проти, щоб усі віддали Юлі. І я не думаю, що ці кошти їй підуть на користь.
― Олено, краще не втручайся, ― сердито заявив Андрій. ― Дача належить моїй мамі, нехай вона і вирішує, кому її віддати.
Андрій не став продовжувати цю розмову і вийшов до іншої кімнати. Він вважав, що мама правильно чинить і дуже пишався собою, що він такий великодушний і нічого не шкодує для Юлі.
* * *
Незабаром дача була продана. Олені було заздалегідь очевидно, що Юля не збиралася пускати гроші в потрібне русло. Ресторани, модний одяг, дорога техніка ― все пішло на красиве життя.
А коли гроші скінчилися, Юля знову прийшла до мами і почала їй дорікати:
― Ось, мамо, мені знову немає на що жити! А я, між іншим, хочу отримати права і купити машину! У вас більше нічого продати? Деяким батьки квартири купують, забезпечують… Мамо, ну чому ми такі бідні?
Від такого заяви Галина Василівна трохи спантеличилася. Навіть вона не очікувала, що дочка так швидко розтринькає гроші. Прийшовши до тями, вона сказала:
― Юлю, у нас більше нічого немає. Я думала, ти ці гроші розумно витратиш або накопичуватимеш. І взагалі, пора б тобі самій влаштуватися на роботу. Ти ж навчалася на бухгалтера ― ось і спробуй влаштуватися у якусь фірму.
― Я не збираюся працювати бухгалтером! Я не хочу цілий день дивитися в комп’ютер і псувати зір! Мене чоловік має забезпечувати, ну, і ти теж. Мені ж усього двадцять років! Народили мене, значить, і на цьому все ― крутись, як хочеш? Ну, дякую!
― Та почекай, ― спробувала заспокоїти Галина Василівна. ― Зараз щось придумаємо. А що, якщо в Андрія позичити грошей? Скажемо, що потрібно для важливої справи. Вони ж з Оленою на житло збирають, у них точно має щось бути.
― Ти думаєш, вони багато дадуть? Ця Олена така скупувата, навіть на продукти шкодує. Добре, що хоча б Андрій завжди радий мені допомогти.
― Значить, пішли до них! ― рішуче сказала Галина Василівна. ― Не хвилюйся, мені вони не зможуть відмовити.
* * *
Через годину Юля з матір’ю була на порозі орендованої квартири Андрія. Побачивши родичок чоловіка, Олена відразу запідозрила недобре ― явно, що вони прийшли не з подарунками, а з якимись проханнями.
― Сину, у нас до тебе дуже важлива справа! ― схвильовано промовила Галина Василівна, ледве увійшовши у квартиру. ― Тільки на тебе ми й можемо розраховувати.
Олена напружилася. «Ну все, будуть просити грошей!» ― промайнуло у неї в голові. Інший варіант розвитку подій складно було уявити.
― І що у вас трапилося?
― Юля хоче купити машину, а гроші від продажу дачі у неї вже закінчилися, ― із винуватою усмішкою сказала мама. ― Отож ми й вирішили, що ви повинні нам допомогти.
Олена не повірила власним вухам і перепитала:
― Що? Цих грошей вже немає? Ви ж за неї хорошу суму виручили, куди вона могла зникнути? Юлю, тобі потрібно якось обдуманіше ставитися до покупок!
― А ти мені не вказуй! ― обурилася Юля. ― Я ― дівчина статусна, а не якась простачка в одязі з ринку! Так, я хочу ходити по ресторанах, до салонів краси, хочу користуватися гарними речами. І я не збираюся всю молодість просидіти в бідності!
― А працювати ти не пробувала? ― саркастично запитала Олена. ― Кажуть, допомагає, щоб не випрошувати гроші у родичів.
Андрій злякався, що зараз почнеться скандал, і спробував усіх заспокоїти:
― Почекайте, давайте спочатку все обговоримо. Грошей на машину у нас, звісно, немає. Але хоча б невеликою сумою ми зможемо допомогти.
― От і молодець, сину! ― засяяла Галина Василівна. ― Я так і знала, що ти будеш на нашому боці.
― А мене ви не хочете запитати? ― обурилася Олена. ― Вибачте, але я не збираюся спонсорувати Юлю, у неї для цього є чоловік. От нехай вони з Сергієм і думають, як їм купити машину. Коротше, я грошей не дам, і крапка!
Андрій кинув збентежений погляд на матір і спробував заспокоїти дружину:
― Олено, що ти таке кажеш? Це наші спільні гроші, і я теж маю право ними розпоряджатися. Тим більше мама ж просить позичити грошей, а не дарувати. З часом поверне.
― Звісно, поверну! Або ти думаєш, що я обманщиця? От трохи допоможу Юлі і відразу все вам поверну.
Олена і справді відчула себе ніяково, наче вона не довіряла Галині Василівні. Але ще гірше було б попрощатися зі своїми грошима, які зароблялися тяжкою працею.
― Ні, навряд чи ми зможемо вам допомогти, ― вже не так упевнено сказала вона. ― Зрозумійте, ми збираємо на житло, а це набагато важливіше, ніж машина.
― Гаразд, мамо, пішли звідси, ― роздратовано випалила Юля. ― Бачиш, які це люди? Вони піклуються тільки про себе, а наші проблеми їх не стосуються.
Юля різко направилася до виходу, всім своїм виглядом показуючи образу. Слідом поспішила і Галина Василівна. Але вона не збиралася здаватись просто так і незадоволено сказала синові:
― Андрію, ми ще з тобою поговоримо! Тобі не здається, що твоя дружина вже тобою командує?
Щойно за матір’ю зачинилися двері, Андрій тут же накинувся на Олену з обвинуваченнями.
― Слухай, ну як тобі не соромно? Що тепер мама про мене подумає? Що ми не можемо допомогти їй у складній ситуації? Що гроші для нас дорожчі за стосунки з ріднею?
― А хіба це складна ситуація? ― обурилася Олена. ― Хіба нам з тобою хтось допомагав? Я впевнена, що нам на житло твої родичі і гривні б не дали. Так що годі, я більше не хочу слухати історії про вічно обділену сестру Юлю.
Через кілька днів Олена та Андрій помирилися. Ось тільки Олена навіть не здогадувалася, що чоловік вирішив її обдурити. Він узяв гроші, призначені для житла, і відніс їх мамі.
Коли Галина Василівна побачила сина з заповітним конвертом у руках, одразу ж похвалила його:
― Молодець, сину! Я так і знала, що правильно тебе виховала! І ти не переживай, спочатку ти Юлі допоможеш, а потім вона тобі. А Олені поки нічого не кажи. Ви молоді, ще накопите.
* * *
Якось Олена гортає соцмережі і бачить нові фотографії Юлі. На них Юля сиділа за кермом невеликої симпатичної машини та просто сяяла від щастя. Олені здалося це дивним, і вона запитала у чоловіка:
― Андрію, а ти знав, що Юля все-таки купила машину? Невже Сергій дістав гроші? Так, хватка у тебе сестричка, завжди досягає свого.
― Так, я знаю про машину, ― сказав Андрій, не дивлячись на дружину. ― Ми всі скинулися і змогли зробити Юлі такий подарунок.
― Що значить «ми скинулися»? Ти теж гроші дав? Чому мені нічого не сказав?
Андрій мовчав, і Олена все зрозуміла. Вона підбігла до комода, в якому зберігалися заощадження, і з жахом побачила, що грошей немає.
― Що ти накоїв? ― закричала Олена на чоловіка. ― Ти зі мною жартуєш? Ти віддав сестрі всі наші заощадження? Я просто не можу в це повірити! Андрію, ну скажи, як ти міг так вчинити?
Цього разу завжди спокійний чоловік несподівано розлютився і різко підвищив голос:
― Це не твоя справа! Я ― голова сім’ї, і я так вирішив. Нам ще довго копити на житло, а машина Юлі потрібна зараз. І якщо ти так погано ставишся до моїх родичів, я ще подумаю, чи потрібна мені така дружина!
― Ах, ось як?! Ні, Андрію, це я подумаю, чи потрібен мені такий чоловік. Тобто я вже зрозуміла, що ти більше не чоловік мені! Я зараз же поїду до мами, а ти не забудь повернути мені половину наших заощаджень!
Олена почала лихоманливо збирати речі. Вона була дуже ображена на чоловіка, але все ж сподівалася, що він її зупинить і вибачиться. Але Андрій спокійно сидів перед телевізором, ніби нічого й не сталося.
― Отже, це все? Андрію, я дійсно йду, ― тихо сказала Олена, стоячи перед вхідними дверима.
― Йди. Якщо не зміниш свою поведінку, то можеш і не повертатися, ― крижаним голосом промовив Андрій.
Олена поїхала до мами і через місяць подала на розлучення. Складно жити з людиною, яка тебе зовсім не поважає. До речі, про свої заощадження Олена не забула ― під загрозою суду вона змусила Андрія повернути їй гроші. І потім гірко сміялася, розповідаючи цю історію подругам: це ж треба ― розлучитися через чужу нахабність!