Connect with us

З життя

Чотири роки страждань: Як він знущався через мою вагу!

Published

on

Я — Марія Лебідь, мешкаю в затишному містечку Вишгород, де ніжно плещуться хвилі Дніпра. Ніколи б не подумала, що життя перетвориться на таке жахіття. Ми розійшлися. Чотири роки і три місяці разом ми ділили все — радість, сльози, надії. А тепер я одна, і серце моє розбите вщент. Ви скажете: «Ну і що? Люди розходяться кожного дня». Так, це правда, але його зрада не має прощення — вона, наче ніж у спину, який він встромив із посмішкою.

Наші стосунки виглядали майже ідеально. Сварки були, звісно, але до гучних скандалів справа не доходила. Ми жили в гармонії, поки доля не нанесла удар. Особиста трагедія змусила мене набирати вагу. Я ніколи не була моделлю з обкладинки, але моя фігура була стрункою та охайною. Та коли кілограми почали додаватися, мій хлопець — нині вже колишній, Іван, — перетворився на мого ката. Він почав глузувати з мене, принижувати, наче я стала для нього пустим місцем.

Він не соромився насміхатися наді мною перед іншими. Пригадую, як на вечірці з друзями, де всі були у піднесеному настрої, він голосно жартував про мої «жири», вказував пальцем на боки, а компанія сміялася. Його нетверезі виправдання не полегшували болю — я почувалася роздавленою, жалюгідною. Останні місяці я плакала більше, ніж раділа життю. І хоча він знав, через яке пекло я проходжу, знав кожну деталь моєї трагедії, все одно топтав мене, наче сміття під ногами. Кожний його удар робив мою ситуацію ще важчою, ще нестерпнішою.

Одного ранку я не витримала. Горло передавило від образи, сльози душили, і я вигукнула: «Іди!» Він навіть не зморгнув — наче чекав на цей момент. Зібрав речі, грюкнув дверима і зник. Після чотирьох років залишив мене одну — корчитися в агонії, потопати в своїх труднощах. Я лишилася з порожнечею в душі та питаннями без відповіді. Можливо, у нього була інша? Нічого явного не помічала, жодних слідів зради — ані дзвінків, ані таємних зустрічей. Та чи не знайшов уже він собі іншу — струнку, красиву, не таку, як я, що набрала вагу і була зломлена?

Я не шукаю порад, не чекаю жалю. Просто виливаю цей біль, що пече мене, наче розпечене залізо. Іван знищив не лише мою любов, але й віру в себе. Кожний його колючий погляд, кожне слово про мої кілограми врізалися в пам’ять, наче шрами. Я не забуду, як він сміявся наді мною перед чужими, як дивився з презирством, наче я перестала бути жінкою в його очах. Він знав, що я борюся зі своїми демонами, але замість підтримки втаптував мене ще глибше в землю. І пішов, не оглянувшись, залишивши мене в цьому пеклі.

Іноді я уявляю його з іншою — з тією, що легка, з тонкою талією і дзвінким сміхом. Можливо, він давно мріяв про таку, поки я товстіла від стресу і сліз? Ця думка гризе мене ночами, але я не хочу знати правду — вона тільки сильніше роздавить. Чотири роки я віддавала йому все — любов, тепло, душу, — а він витер об мене ноги і пішов до нового життя. Я залишилася сама, з зайвою вагою, з вантажем образ, з відчуттям, що не гідна навіть краплі щастя.

Але я витримаю. Знаю, що зможу пережити й це. Скрізь сльози, скрізь біль я знайду в собі сили піднятися. Кожного дня я дивлюся у дзеркало і ненавиджу відображення — не через кілограми, а через те, що дозволила йому так мене зламати. Він пішов, а я залишилася боротися — з собою, з минулим, з його голосом в голові, що досі шепоче: «Ти нічого не варта». Я молюся лише про одне: хай цей жах закінчиться швидше. Хай рани заживуть, хай я знову відчую себе живою. Я не прощу його, але я переживу його зраду — заради себе.”

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 2 =

Також цікаво:

З життя6 години ago

You Bought This House Before We Married—Don’t Dictate What’s Mine!” I Snapped as My Husband Tried to Order Me Around in My Own Home.

“It seems youve forgotten this flat is minebought before we married!” I said coldly as my husband confidently gave orders...

З життя6 години ago

My Son-in-Law Threatened to Cut Me Off from My Daughter Unless I Sell My Mother’s House

**Diary Entry** Half my life, Ive lived alone. Not that I didnt marryJohn left me a year after the wedding,...

З життя8 години ago

“You seem to have forgotten this flat is mine—I bought it before we were married!” I snapped as my husband barked orders about *my* home.

The air was thick with tension as I stood in the doorway, my voice icy. “Seems you’ve forgotten this flat...

З життя9 години ago

The Other Mother-in-Law…

**Diary Entry** When I stepped into the flat, the first thing I saw were my mother-in-laws shoes right in the...

З життя10 години ago

My Mother-in-Law… Again: A Story of Family Tensions and Second Chances

**The Second Mother-in-Law** When Emily stepped into the flat, she immediately spotted her mother-in-laws shoes right in the middle of...

З життя10 години ago

Galina Peterson Reached for the Envelope So Forcefully That Everyone Gasped—Spoons Clattered on Plates. Her Glossy Red Nails Nearly Sliced Through the Paper. But the Notary Firmly Placed a Hand on Hers.

Margaret Peterson lunged for the envelope so abruptly that everyone startled, and spoons clattered against plates. Her nails, painted a...

З життя11 години ago

Get Out of Here, You Ugly Old Man!” They Shouted, Chasing Him from the Hotel. Only Later Did They Discover Who He Truly Was—But It Was Too Late.

“Get out of here, you filthy old man!” they shouted as they shoved him out of the hotel. Only later...

З життя12 години ago

Darling, could you pick me up from work? – She called her husband, hoping to avoid a tiring forty-minute journey on public transport after a long day.

**Diary Entry** *15th May 2023* Love, can you pick me up from work? Emily called her husband, hoping to skip...