Чудова новина!

Чудова новина
Ольга поспішала додому. У неї була гарна новина для чоловіка — навіть не гарна, а чудова! Це варто відсвяткувати. Вона зайшла по дорозі в магазин і купила пляшку вина. Зараз приготує вечерю, вони вип’ють… — мріяла Ольга.

— Іване, я вдома! — гукнула вона, заходячи в маленьку квартирку. Кричати не було потреби, адже з будь-якого кута чутно, як клацає замок. Та радість переповнювала Ольгу, і вона не могла стримати себе.

Іван неохоче вийшов їй назустріч.

— У мене така новина! Зараз швидко приготую вечерю, сідатимемо й відзначатимо. Навіть вино купила. Дивись. — Ольга дістала з пакета пляшку, не помічаючи напруженого погляду чоловіка. — Віднеси на кухню, а я поки переодягнуся. — Вона пройшла повз чоловіка до шафи, одягла короткий халатик, що йому подобавався, поправила волосся і зачинила дверцята.

Іван сидів перед телевізором із вимкненим звуком, дивлячись крізь екран. Ольга підійшла до нього.

— Що трапилося? Мамі знову погано? — обережно запитала вона.

Чоловік мовчав. Ольга сіла поруч, покрила його руку своєю долонею.

— Щоб не сталося, ми впораємось. Я отримала… — Ольга не встигла договорити, Іван забрав руку і різко підвівся з дивану. — Гаразд, скажеш пізніше. Піду готувати вечерю.

Ольга смажила картоплю і мучилася від невідомості. Вона знала, що випитувати марно. Радісний настрій зник. Погана ідея була з вином. Але ж вона не знала…

З Іваном вони одружились півтора року тому. Він уже працював у великій будівельній компанії, а Ольга закінчувала диплом. Жили на його зарплату, тому зняли маленьку квартирку — поки вистачало.

Частину зарплати Іван відправляв матері, яка жила в іншому місті і часто хворіла, на ліки йшло багато грошей. Коли Ольга отримала диплом і влаштувалася на роботу, вони навіть почали трохи відкладати на житло, хоч такими темпами до кінця життя не назбирали б.

Увечері мріяли, що з часом відкриють свою фірму. Іван буде проектувати будинки, а Ольга займатиметься дизайном. Але для цього потрібен досвід. Люди не підуть до невідомої фірми. Потрібні рекомендації. Тоді вони куплять велику квартиру, у них будуть діти…

Та поки Ользі доручали лише дрібні нудні проекти, де вона не могла показати свій талант. Вона працювала з запалом, хоч платили небагато. Вона вірила, що рано чи пізно її помітять.

І саме сьогодні начальник викликав її і сказав, що хоче доручити їй серйозний проект — відремонтувати квартиру для багатої пані, яка хоче зробити пода́рунок синові на весілля. Термін — місяць. Ольгу звільнили від інших завдань, щоб вона встигла. За швидкість — окрема оплата.

Вона була впевнена, що впорається. У голові вже блукали ідеї, робитиме, як для себе. Замовниця, витончена пані Іванна Гнатівна, показала їй квартиру, висловила побажання і попросила не економити. Домовились, що Ольга складе план, а якщо все сподобається — почнуться роботи.

Отож Ольга поспішала поділитися новиною з чоловіком. Але пляшка вина залишилася недоторканою. Після мовчазної вечері вона сіла за комп’ютер. Коли робота вже кипіла, Іван підійшов.

— Відволікнися. Маю сказати… — почав він.

— Говори. — Ольга повернулася до нього.

— Мене звільнили, — видихнув Іван, не піднімаючи очей.

— Як? Чому?

— На роботі був аврал, а потім ще новий проект. Всі поспішали, начальник тиснув. Я помилився в розрахунках. Побачив, коли будівництво вже почалося. Хотів виправити, але мене звільнили.

— Нічого, ми впораємось. Я хотіла сказати, що мені дали…

— Це ще не все, — Іван схопився з місця і почав нервово ходити, ніби поранений ведмідь у клітці. — Мені треба повернути гроші. В угоді прописано…

— Скільки? — тихо запитала Ольга.

— Багато. Таких грошей у нас немає. Візьму кредит. Але мамі вже не зможу допомагати.

— Який кредит? Там же відсотки. Ми знайдемо гроші, позичимо…

— Не дурій, Олю. У кого позичити? Друзі є, поки в тебе все добре. Спробуй зайняти — побачиш, хто справжній, — гримнув Іван.

— Ти вже просив? — здогадалася Ольга. — У мене є подруги. Я…

— Ну-ну, спробуй. А в мене, як виявилося, немає друзів. — Іван пішов на кухню.

Ольга почала думати, коли б позичити грошей. Подзвонила шкільній подрузі Марійці, яка вийшла заміж за багатого бізнесмена. Та відповіла, що не може допомогти — гроші чоловіка, а він не дає.

Тоді Ольга спробувала додзвонитися до подруги-швачки Віри, але виявилося, що та вже купила квартиру і сама зараз обирає меблі.

Наступного дня Ольга закінчила проєкт і показала його Іванні Гнатівній.

— Молодець! Мені все подобається, — похвалила та.

— Меблі на заказ не встигнемо, але ось варіант… — Ольга показала додаткові ескізи.

— Я згодна. Починайте. ЯОльга глибоко зітхнула, згорнула креслення і вийшла на свіжу повітру, усвідомлюючи, що найважливіші рішення в житті приймаються не розумом, а серцем.