Connect with us

З життя

Чиє це житло? Сплатіть оренду!

Published

on

Вас турбує чужа квартира? Сплачуйте за оренду!

– Весілля моєї доньки під загрозою. Ми посварилися з майбутнім зятем, бо він відмовляється прийняти подарунок. До весілля залишилося два тижні, а він влаштовує сварки. Не знаю, чим це скінчиться, але мені шкода моєї доньки.

– Чому він свариться?

– Не повіриш, через квартиру. Мій чоловік і я вирішили порадувати молодят, зібрали всі наші заощадження та купили квартиру як весільний подарунок. Я мала продати дачу та гараж, щоб вистачило на все. Нерухомість була зареєстрована на доньку. Яке значення має, на кого?

– Це точно…

– Разом з чоловіком вважаємо, що вчинили правильно. Квартира, звісно, порожня. Потрібно зробити ремонт і обставити її меблями, але в нас уже немає заощаджень. Чоловік сказав зятю, що разом упорядкуємо все крок за кроком, щоб вони могли швидше заселитися, але Андрій не хоче там робити ремонт!

– Чому?

– Вважає, що це чужа квартира. Не хоче вкладати в нерухомість, до якої він не має жодного стосунку. Сказав, що ми маємо самі зробити ремонт. Можливо, купить дрібниці, але не збирається витрачати більші суми.

– А не можуть поселитися без цих ремонтів? У сирому стані?

– Ні, квартира зовсім порожня. Крім того, необхідно змінити сантехніку, електропроводку, підлогу і стіни вирівняти. Вікна старі, тому їх краще демонтувати. Ну і обробка повинна бути хоча б мінімальною.

Я сама не стала б жити у таких умовах, хоча не потребую великої розкоші. Як молоді можуть жити у такому стані? Вони будуть соромитися. Зять працює у великій компанії, отримує гарну зарплатню, але шкодує грошей. Наполягає, що хоче відкладати на своє житло, щоб не залишитися без даху над головою.

Хоче отримати все готове. Вимагає від нас купити квартиру і зробити ремонт за наш рахунок. Ну що ж, якщо він вважає, що квартира чужа, нехай платить оренду. Якщо у нас немає нормальних стосунків, нехай так буде. Я йому це сказала, і найцікавіше те, що він посміхнувся і погодився. Зобов’язується щомісяця сплачувати сімсот гривень. Не більше, бо квартира не придатна для життя.

– А що каже твоя донька?

– Дуже переживає, постійно плаче. Вона його дуже любить і не може витримати цю ситуацію. Їй уже не потрібна квартира, не потрібні жодні ремонти, хоче, щоб усе було як раніше. Мені ж не подобається, що людина не хоче інвестувати в сім’ю. Що буде далі? Ще не одружився, а вже думає про розлучення і поділ майна.

Чи вважаєте ви, що Андрій повинен вкластися в квартиру своєї дружини? Він планує там жити, мати дітей, влаштуватися. Кому яке діло, хто офіційний власник? А можливо, його думка логічна? Що б ви зробили, якби були на його місці?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять − 1 =

Також цікаво:

UA1 хвилина ago

Договір на триста тисяч

Дощ періщив по даху лікарні так, ніби хтось зверху висипав гречку. Я стояла біля вікна в коридорі реанімаційного відділення і...

FR19 хвилин ago

Portes closes, rue Vaudémont

Je m'appelle Chantal, je fais des ménages dans l'immeuble depuis six ans — trois cages d'escalier, toujours le samedi matin....

PL22 хвилини ago

Ostatnia noc na Lazurowej

Kwadrans po drugiej Marek pocałował mnie w czoło i szepnął: „Biedna Aniu, nawet nie wiedziałaś, co się szykuje". Potem wyszedł,...

EN30 хвилин ago

**The Last Note**

The air inside the old church hall was thick with dust and the metallic smell of folding chairs. A single...

PL33 хвилини ago

Czterysta za złom i po wszystkim

Kiedy mąż rzucił na stół kluczyki i oznajmił, że sprzedają moją działkę, bo jego matce pilnie potrzebny remont — przez...

HE47 хвилин ago

הדלת עם קוד הכניסה של הרינה ברחוב ביאליק

אני העדה בניין, גרה בקומה שנייה מעל המשפחה הזאת כבר תשע שנים, ומכירה את כל השכנים כמו את הכיס שלי....

FR55 хвилин ago

Friendship Row sur la place du village

Le rang des Amis, place de Semur-en-Auxois J'avais acheté un pliant chez Decathlon six ans plus tôt, pour un pique-nique...

UA57 хвилин ago

Двадцять три роки внесків за квартиру на Осокорках

О шостій сорок ранку телефон Ірини Свиридівни завібрував так, наче хтось тримав палець на кнопці. Не робочі листи, не будильник...