Connect with us

З життя

Чиє це житло? Сплатіть оренду!

Published

on

Вас турбує чужа квартира? Сплачуйте за оренду!

– Весілля моєї доньки під загрозою. Ми посварилися з майбутнім зятем, бо він відмовляється прийняти подарунок. До весілля залишилося два тижні, а він влаштовує сварки. Не знаю, чим це скінчиться, але мені шкода моєї доньки.

– Чому він свариться?

– Не повіриш, через квартиру. Мій чоловік і я вирішили порадувати молодят, зібрали всі наші заощадження та купили квартиру як весільний подарунок. Я мала продати дачу та гараж, щоб вистачило на все. Нерухомість була зареєстрована на доньку. Яке значення має, на кого?

– Це точно…

– Разом з чоловіком вважаємо, що вчинили правильно. Квартира, звісно, порожня. Потрібно зробити ремонт і обставити її меблями, але в нас уже немає заощаджень. Чоловік сказав зятю, що разом упорядкуємо все крок за кроком, щоб вони могли швидше заселитися, але Андрій не хоче там робити ремонт!

– Чому?

– Вважає, що це чужа квартира. Не хоче вкладати в нерухомість, до якої він не має жодного стосунку. Сказав, що ми маємо самі зробити ремонт. Можливо, купить дрібниці, але не збирається витрачати більші суми.

– А не можуть поселитися без цих ремонтів? У сирому стані?

– Ні, квартира зовсім порожня. Крім того, необхідно змінити сантехніку, електропроводку, підлогу і стіни вирівняти. Вікна старі, тому їх краще демонтувати. Ну і обробка повинна бути хоча б мінімальною.

Я сама не стала б жити у таких умовах, хоча не потребую великої розкоші. Як молоді можуть жити у такому стані? Вони будуть соромитися. Зять працює у великій компанії, отримує гарну зарплатню, але шкодує грошей. Наполягає, що хоче відкладати на своє житло, щоб не залишитися без даху над головою.

Хоче отримати все готове. Вимагає від нас купити квартиру і зробити ремонт за наш рахунок. Ну що ж, якщо він вважає, що квартира чужа, нехай платить оренду. Якщо у нас немає нормальних стосунків, нехай так буде. Я йому це сказала, і найцікавіше те, що він посміхнувся і погодився. Зобов’язується щомісяця сплачувати сімсот гривень. Не більше, бо квартира не придатна для життя.

– А що каже твоя донька?

– Дуже переживає, постійно плаче. Вона його дуже любить і не може витримати цю ситуацію. Їй уже не потрібна квартира, не потрібні жодні ремонти, хоче, щоб усе було як раніше. Мені ж не подобається, що людина не хоче інвестувати в сім’ю. Що буде далі? Ще не одружився, а вже думає про розлучення і поділ майна.

Чи вважаєте ви, що Андрій повинен вкластися в квартиру своєї дружини? Він планує там жити, мати дітей, влаштуватися. Кому яке діло, хто офіційний власник? А можливо, його думка логічна? Що б ви зробили, якби були на його місці?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × три =

Також цікаво:

EN1 годину ago

The Dog Who Wouldn’t Leave His Best Friend Behind

The second time my dog escaped, I didn’t panic. I just grabbed my keys and drove straight to the shelter...

FR2 години ago

Le pèlerinage de Milo

On l’a adopté un jeudi de mars, juste après les giboulées. Le mistral faisait claquer les volets métalliques du refuge...

ES3 години ago

La perrita que volvía sola al refugio nos destrozó el corazón… hasta que entendimos el motivo

Cuando adoptamos a Chispa, una cruza de chihuahua color café con leche que cabía en la palma de mi mano,...

PT3 години ago

O quarto 312 custou cento e vinte reais. E me custou tudo.

Eu saí de casa às oito e meia. Minha mulher, Sílvia, estava na cozinha lavando a louça. A GloboNews murmurava...

ES4 години ago

El Refugio que se Pagaba con un Radiador

El bombillo del porche se había fundido otra vez, pero a Ramón ya ni le hacía falta. Sabía exactamente cuántos...

BG4 години ago

Жената с каската

Работя като сервитьорка в конгресния център на хотел „Сердика“ вече дванайсет години. Свикнала съм с шумни тържества, потни мениджъри, булки...

PT4 години ago

O amigo que ele não esquecia

Naquela manhã de maio, Dona Helena espalhou a toalha de renda sobre a mesa da varanda e foi até o...

ES4 години ago

El rugido del mar me lo robó todo esa tarde

Nunca pensé que un domingo de junio en la playa de Santa Cruz terminaría conmigo llorando de rodillas en la...