З життя
Чиє це житло? Сплатіть оренду!
Вас турбує чужа квартира? Сплачуйте за оренду!
– Весілля моєї доньки під загрозою. Ми посварилися з майбутнім зятем, бо він відмовляється прийняти подарунок. До весілля залишилося два тижні, а він влаштовує сварки. Не знаю, чим це скінчиться, але мені шкода моєї доньки.
– Чому він свариться?
– Не повіриш, через квартиру. Мій чоловік і я вирішили порадувати молодят, зібрали всі наші заощадження та купили квартиру як весільний подарунок. Я мала продати дачу та гараж, щоб вистачило на все. Нерухомість була зареєстрована на доньку. Яке значення має, на кого?
– Це точно…
– Разом з чоловіком вважаємо, що вчинили правильно. Квартира, звісно, порожня. Потрібно зробити ремонт і обставити її меблями, але в нас уже немає заощаджень. Чоловік сказав зятю, що разом упорядкуємо все крок за кроком, щоб вони могли швидше заселитися, але Андрій не хоче там робити ремонт!
– Чому?
– Вважає, що це чужа квартира. Не хоче вкладати в нерухомість, до якої він не має жодного стосунку. Сказав, що ми маємо самі зробити ремонт. Можливо, купить дрібниці, але не збирається витрачати більші суми.
– А не можуть поселитися без цих ремонтів? У сирому стані?
– Ні, квартира зовсім порожня. Крім того, необхідно змінити сантехніку, електропроводку, підлогу і стіни вирівняти. Вікна старі, тому їх краще демонтувати. Ну і обробка повинна бути хоча б мінімальною.
Я сама не стала б жити у таких умовах, хоча не потребую великої розкоші. Як молоді можуть жити у такому стані? Вони будуть соромитися. Зять працює у великій компанії, отримує гарну зарплатню, але шкодує грошей. Наполягає, що хоче відкладати на своє житло, щоб не залишитися без даху над головою.
Хоче отримати все готове. Вимагає від нас купити квартиру і зробити ремонт за наш рахунок. Ну що ж, якщо він вважає, що квартира чужа, нехай платить оренду. Якщо у нас немає нормальних стосунків, нехай так буде. Я йому це сказала, і найцікавіше те, що він посміхнувся і погодився. Зобов’язується щомісяця сплачувати сімсот гривень. Не більше, бо квартира не придатна для життя.
– А що каже твоя донька?
– Дуже переживає, постійно плаче. Вона його дуже любить і не може витримати цю ситуацію. Їй уже не потрібна квартира, не потрібні жодні ремонти, хоче, щоб усе було як раніше. Мені ж не подобається, що людина не хоче інвестувати в сім’ю. Що буде далі? Ще не одружився, а вже думає про розлучення і поділ майна.
Чи вважаєте ви, що Андрій повинен вкластися в квартиру своєї дружини? Він планує там жити, мати дітей, влаштуватися. Кому яке діло, хто офіційний власник? А можливо, його думка логічна? Що б ви зробили, якби були на його місці?
The thunder of engines drowned out the pounding of the boy’s heart. As the sun set, casting golden shadows along the English high street, a young boy dashed
The thunder of engines drowned out every other sound, eclipsed only by the pounding of my own heart. As dusk...
“‘When can we move into your new house?’ the mothers‑in‑law demanded. ‘Not getting it?’ Irina snapped. ‘Now that you’ve wrapped everything up, we’re sure you’ll be inviting us over soon.’
When can we move into your new house? the inlaws asked straight away. Not clear? Poppy snapped, her nerves suddenly...
— Gail raves about your home, “I’m keen to see what you splurged on,” she says with a smug smile, declares Mrs. Lawrence.
Gillian is raving about your house; I want to see what youve splashed so much cash on, Eleanor Whitaker says,...
Lucas se quedó inmóvil, con la mitad del pan aún en la mano, como si de pronto pesara demasiado
“No estaba preparada para lo que escuché después… y aún hoy, cuando lo recuerdo, se me humedecen los ojos sin...
Mateo sintió que el corazón le golpeaba demasiado fuerte, como si por fin hubiera recordado algo que llevaba años intentando olvidar
La niña ya tenía el aire de respuesta en los labios cuando algo la detuvo. No fue miedo. Fue una...
La niña se quedó a mitad de la frase, como si las palabras se le hubieran quedado atascadas en la garganta
“Mi nombre…” La niña se quedó a mitad de la frase, como si las palabras se le hubieran quedado atascadas...
Como si esa pregunta hubiera tocado un lugar que nadie tocaba desde hacía mucho tiempo
—…“¿Cómo te llamas…? ¿Tu madre alguna vez te dijo quién era?” La niña abrió la boca para responder… pero se...
I thought I had already reached the point where nothing in life could surprise me anymore
I thought I had already reached the point where nothing in life could surprise me anymore. Where pain becomes familiar,...