Connect with us

З життя

«Да, я такой»: у него были другие женщины, но семью бросать не планировал

Published

on

**Дневник. Запись от 12 октября.**

Все вокруг твердили Ольге, что она сошла с ума. И она знала это. Но даже осознание не помогало что-то изменить. Чувства к мужу угасли давно, растворились между детскими пелёнками, ужинами, бессонными ночами и вечной работой. Раньше она летела домой счастливой, а теперь шла, как в тумане — уставшая, опустошённая, с пустым взглядом. В свои сорок Ольга выглядела на все пятьдесят, и это была правда, а не преувеличение.

Единственный, кто её искренне жалел — свекровь. Татьяна Ивановна. Женщина с тяжёлым характером, но с доброй душой. Она переехала в Москву из маленького Ельца — лечиться, потому что в их городе таких врачей не было. Жила в детской, помогала с восьмилетней внучкой Настей. Ребёнка нельзя было оставлять одного, а Ольга пропадала на работе с утра до ночи.

Муж… Ах, Серёжа. Будто бес вселился в него с возрастом. Задерживался, приходил под утро, пахнул чужими духами. Витийствовал про «новый парфюм», хотя весь двор уже знал, что у него есть любовницы. И даже не одна.

Он путался в именах. То назовёт Ольгу Ирой, то Леной, то Катькой. И каждый раз — с наглой ухмылкой, будто говорил: «Ну и что?» Он даже не скрывался. Более того — будто гордился. «Да, я такой», — читалось в его глазах.

Так бы и продолжалось, если бы однажды ночью не зазвонил телефон. Очередная пассия искала своего «котика» и с хамством орала: «Где он?! Почему не берёт трубку?!» Ольгу поразило не это, а то, как легко та женщина ворвалась в её дом, в её ночь, в её жизнь.

Когда Сергей приполз под утро с перегаром, Ольга не выдержала. Его вещи полетели в коридор с такой силой, что даже кот Барсик шмыгнул под кровать. Он лепетал оправдания:

— Да, у меня есть другая. Но я не уйду из семьи! У нас дети! Мать больная! Мы семья!

Но Татьяна Ивановна вышла из комнаты и впервые за годы повысила голос:

— Хочешь к другой — иди. Только не здесь. Я найду, где жить. Мне осталось немного долечиться. А у ребёнка уроки. Хватит ему диванов. Мы все заслуживаем нормальной жизни!

Ольга попыталась возразить, но свекровь твёрдо сказала:

— Я не лезу, но пока живу здесь — не позволю делать из квартиры похабщину. Пусть забирает вещи. А я до конца недели найду комнату. Дальше — ваше дело.

Под взглядом сына Сергей, бурча, запихивал рубашки в сумку. Унизительно. Но справедливо.

После его ухода в квартире стало тихо. По-настоящему. Никто не орал, не звонил ночью, не требовал еды. Свекровь приезжала раз в неделю, привозила внучке пряники и новости. А Ольга вдруг поняла: она просыпается без тяжёлого камня в груди. Даже в зеркале выглядела иначе.

И вот, когда лечение Татьяны Ивановны закончилось и она собралась уезжать, на пороге появился Сергей. С розами. С виноватой рожей. С фразой, от которой у Ольги оборвалось сердце:

— Прости. Она меня бросила. Я всё понял. Давай попробуем снова?

Татьяна Ивановна, уже в пальто, посмотрела на невестку:

— Решай сама. Не мне учить. Но пора думать не о других, а о себе.

И, взяв Настю за руку, ушла на кухню.

А Ольга стояла в прихожей и смотрела на человека, который предал её не раз. На того, кто был семьёй. А теперь — просто чужой. И ей предстояло решить. Самой.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 − п'ять =

Також цікаво:

З життя27 хвилин ago

Пес обійняв господаря востаннє перед евтаназією, аж раптом лікар вигукнув: “Стійте!” — і те, що сталося далі, змусило плакати всю клініку

Тісна кімната ветеринарної клініки ніби затамувала подих разом із тими, хто був всередині. Бліді стіни тремтіли від напруження, низька стеля...

З життя29 хвилин ago

Коли службовий пес Тітан раптово завмер у переповненому автобусі, ніхто не розумів чому — аж поки його пронизливий погляд не зупинився на маленькій дівчинці в кінці салону

Звичайний ранок у Львові перетворився на щось неймовірне, коли службовий пес на імя Бурштин раптово завмер у переповненому тролейбусі 10....

З життя31 хвилина ago

Не зовсім як у серіалі, але близько

Не як у серіалі, але схоже Маруся обожнювала серіали й мріяла, щоб у її житті все було гарно, як на...

З життя1 годину ago

Слова моєї свекрухи: «Ця дитина — не мого сина» — болюче відгукнулися в моєму серці

Слова моєї свекрухи: «Ця дитина не мого сина» пролунали болюче.«Ця дитина не мого сина», сказала моя свекруха в день народження...

З життя1 годину ago

Моя свекруха вилила на мене відро води, щоб розбудити, але такого розвитку подій вона не очікувала!

Моя свекруха вилила на мене відро води, щоб розбудити, але не очікувала такого повороту подій.Минуло два роки з моменту, як...

З життя1 годину ago

Невгамовна енергія

Неспокійна Оксана з дитинства мріяла стати лікарем. Жила з батьками у невеличкому селі, до школи бігала за три кілометри у...

З життя3 години ago

Мене з немовлям не пустили на борт літака — і тоді 83-річна жінка прийшла нам на допомогу

Це був справжній кошмар. Чотири дні тому моя дружина померла під час пологів, народивши нашу доньку. Я ще не міг...

З життя3 години ago

Мій чоловік щоночі на дві години зачинявся у ванній: однієї ночі я взяла ліхтарик, зазирнула – і знайшла за кахлями дивну дірку з таємничими пакетиками…

Останнім часом мій чоловік поводився дедалі дивніше. Спочатку я подумала, що в нього коханка. Вечорами він зникав, а вдома довго...