Connect with us

З життя

Давня поява рудого кота в моєму житті.

Published

on

Було це давно. Жив у мене рудий кіт. Красунчик, розбещений і завжди в центрі уваги. Дивовижно лагідний і добрий малюк. Але як його звали, не скажу. Бо називав я його – Сонечко. І як ім’я, і як характер, і як світло в моєму вікні. Він завжди приходив до мене на руки сам і просив, щоб я погладив його і поговорив. І в ті рідкісні години, коли я з’являвся вдома, він був моєю єдиною розрадою.

Працював я тоді на двох роботах і рідко бував вдома, що, втім, нікому не заважало і не тривожило нікого. Сімейне життя в той час у мене не склалося. Отож, він мені заміняв усе, що тільки можна замінити. І лагідність, тепло і увагу я отримував саме від мого Сонечка. На це ім’я він і відгукувався.

Одного похмурого осіннього дня він захворів. Захворів і почав кашляти. А я не відвів його до ветеринара. Здавалося, саме собою мине. Здавалося, завтра. Варто лише трохи відпочити, і одразу знайду час. Здавалося, неодмінно встигну, і з ним усе буде гаразд.

А Сонечко ліз до мене на руки в ті рідкісні моменти, коли я приходив, і, притулившись, дивився мені в очі. І через кілька місяців він помер. Тихенько пішов на Світлу полянку. В один із моїх повернень просто заснув на моїх руках і більше не прокинувся…

П’ятнадцять років минуло з тих пір. П’ятнадцять довгих років. І коти інші в мене були й є. І любив я їх усіх, і люблю. Але іноді. Та що там іноді. Дуже часто у сні приходить до мене моє Сонечко і, влаштувавшись на коліна, дивиться мені в очі. А я намагаюсь пояснити йому і прошу пробачення. І не можу знайти слова. І всі слова здаються не такими, і кажу не те.

І кожен раз я згадую це і стає мені так боляче, і так шкода, і так стискає всередині, ніби це сталося лише вчора. І віддав би я все, щоб повернути той час і відвести моє Сонечко до лікаря. Щоб він врятував його. І не можу я пробачити себе. І немає нікого, хто міг би звинуватити мене сильніше, ніж я сам. І здається мені, що він би неодмінно залишився живим.

І знаю я, що це понесу до самого кінця, і в останній свій день я знову пошкодую, що не врятував своє єдине Сонечко. Не шкодуйте…

Не шкодуйте, заради Бога, нічого. Нічого, зовсім нічого для своїх чотирилапих сонечок. Ні любові, ні часу, ні грошей, ні уваги. І якщо для цього треба відкласти всі свої справи. Всі свої найважливіші справи. То зробіть це! Зробіть це негайно!

Щоб потім не мучити себе до кінця життя. І не просити темними ночами прощення у цих очей…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 − два =

Також цікаво:

З життя56 секунд ago

Щастя не знайдеш у самотності

Щастя не в самотності Не дуже молода, але зі блиском у очах Оксана Михайлівна після сніданку вимила чашку з-під чаю,...

З життя2 години ago

Я побачив маленького хлопчика босого й плачуть на парковці… але ніхто його не знав

**Щоденник**Я побачив маленького хлопчика, який стояв босоніж на парковці й ридав. Він тримався за дверцята чорного седана, його тіло тремтіло...

З життя3 години ago

Зрада, повернення до початку

Щоденник: Зрада, друга спроба В робочих справах подруги Віра та Тетяна завжди разом. Тетяна за кермом відповідальна, серйозна, гарна. Віра...

З життя3 години ago

Донька заборонила мені навіть торкатися їжі у їх холодильнику, хоча я цілими днями доглядала за її дитиною

Коли моя донька Наталя народила сина, моє серце сповнилося щастям. Але радість швидко змінилася тривогою вона мала важливу роботу в...

З життя4 години ago

Я спіймала чоловіка з моєю найкращою подругою… але вони й не підозрювали, яку помсту я для них приготувала – вони цього ніколи не забудуть!

Схопила свого чоловіка з моєю найкращою подругою але вони й гадки не мали, що їх чекає помста, яку вони ніколи...

З життя5 години ago

Лікарі забрали пса до палати, щоб він попрощався з господарем. Але пес зробив те, що здивувало всіх

**Щоденниковий запис**Лікарі тихо провели собаку до палати, щоб він міг попрощатися зі своєю господинею. Вони очікували сумного розставання, але пес...

З життя5 години ago

Донька заборонила мені навіть торкатися їжі у їхньому холодильнику, хоча я цілими днями доглядала за дитиною

Коли моя донька народила сина, я була неймовірно щаслива. Але ця радість швидко перетворилася на тривогу: у неї була серйозна...

З життя6 години ago

Магія вистави

**Вистава** Сьогодні Софія з нетерпінням чекала кінця робочого дня, уявляючи, як вийде з офісу, де її зустріне коханий чоловік, і...