Connect with us

З життя

Давня поява рудого кота в моєму житті.

Published

on

Було це давно. Жив у мене рудий кіт. Красунчик, розбещений і завжди в центрі уваги. Дивовижно лагідний і добрий малюк. Але як його звали, не скажу. Бо називав я його – Сонечко. І як ім’я, і як характер, і як світло в моєму вікні. Він завжди приходив до мене на руки сам і просив, щоб я погладив його і поговорив. І в ті рідкісні години, коли я з’являвся вдома, він був моєю єдиною розрадою.

Працював я тоді на двох роботах і рідко бував вдома, що, втім, нікому не заважало і не тривожило нікого. Сімейне життя в той час у мене не склалося. Отож, він мені заміняв усе, що тільки можна замінити. І лагідність, тепло і увагу я отримував саме від мого Сонечка. На це ім’я він і відгукувався.

Одного похмурого осіннього дня він захворів. Захворів і почав кашляти. А я не відвів його до ветеринара. Здавалося, саме собою мине. Здавалося, завтра. Варто лише трохи відпочити, і одразу знайду час. Здавалося, неодмінно встигну, і з ним усе буде гаразд.

А Сонечко ліз до мене на руки в ті рідкісні моменти, коли я приходив, і, притулившись, дивився мені в очі. І через кілька місяців він помер. Тихенько пішов на Світлу полянку. В один із моїх повернень просто заснув на моїх руках і більше не прокинувся…

П’ятнадцять років минуло з тих пір. П’ятнадцять довгих років. І коти інші в мене були й є. І любив я їх усіх, і люблю. Але іноді. Та що там іноді. Дуже часто у сні приходить до мене моє Сонечко і, влаштувавшись на коліна, дивиться мені в очі. А я намагаюсь пояснити йому і прошу пробачення. І не можу знайти слова. І всі слова здаються не такими, і кажу не те.

І кожен раз я згадую це і стає мені так боляче, і так шкода, і так стискає всередині, ніби це сталося лише вчора. І віддав би я все, щоб повернути той час і відвести моє Сонечко до лікаря. Щоб він врятував його. І не можу я пробачити себе. І немає нікого, хто міг би звинуватити мене сильніше, ніж я сам. І здається мені, що він би неодмінно залишився живим.

І знаю я, що це понесу до самого кінця, і в останній свій день я знову пошкодую, що не врятував своє єдине Сонечко. Не шкодуйте…

Не шкодуйте, заради Бога, нічого. Нічого, зовсім нічого для своїх чотирилапих сонечок. Ні любові, ні часу, ні грошей, ні уваги. І якщо для цього треба відкласти всі свої справи. Всі свої найважливіші справи. То зробіть це! Зробіть це негайно!

Щоб потім не мучити себе до кінця життя. І не просити темними ночами прощення у цих очей…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − два =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

Restoring Trust: The Path to Rebuilding Confidence

Repairing Trust I remember walking toward the towns adultlearning centre as if I were still hunting for a shed to...

З життя1 годину ago

I Purchased a Countryside Retreat for a Peaceful Retirement, but My Son Invited the Whole Gang and Said, “If You’re Not Happy, Why Don’t You Head Back to London?”

I finally bought a little farm out in the Yorkshire Dales to enjoy my retirement, but my son wanted to...

З життя10 години ago

Apologies, Mum. It’s a sophisticated affair. Melissa prefers you don’t attend—she finds you a bit too theatrical.

Sorry, Mum. Its a proper event. Poppy doesnt want you there. She thinks youre too dramatic. I heard my own...

З життя11 години ago

While I Slept, My Daughter-in-Law Surreptitiously Snipped My Hair!

My name is Patricia Riley, fiftyeight years old, and the thing Im about to recount still feels like a cruel...

З життя12 години ago

During Christmas dinner at my son’s house, he turned to me and declared, ‘This year, it’s just for the immediate family; it’ll be better without you,’ and just as I was reeling from the shock, my phone unexpectedly rang from an unknown number, saying,

I still recall that Christmas evening many years ago, when I was invited to my sons home in the village...

З життя13 години ago

At my son’s birthday bash, he took the microphone and declared, “My granddad footed the bill for everything – my mum didn’t even buy the cake!

At my sons birthday, he seized the microphone and announced, My fatherinlaw footed the whole bill my mum didnt even...

З життя14 години ago

My Son Phoned to Say, ‘Mum, We Relocated Last Week. My Wife Thinks She Needs Some Space.’ I Stood in Silence for Five Seconds Before Responding, ‘That’s Alright, Son. Wishing You All the Best.’

The phone rang, and my son’s voice cut through the quiet of the kitchen. Mum, weve just moved to a...

З життя15 години ago

My Daughter-in-Law Forgot Her Phone at Our House, It Started Ringing, and Displayed a Photo of My Late Husband from Five Years Ago

I was in the kitchen of my old farmhouse, the morning light slipping through the lace curtains and dappling the...