Connect with us

З життя

Десять років втрачених у очікуванні: як я зрозуміла свою помилку.

Published

on

Я сиділа у парку, і на душі було важко. Поруч на лавці опинилася жінка — на вигляд трохи за сорок. Ми почали розмовляти. І раптом вона, ніби давно шукала слухача, вилила свою історію. Історію болю, сліпої любові та самознищення. Тоді я ще не знала, що цей розповідь назавжди залишиться в моїй пам’яті. І ось я передаю її вам — можливо, комусь вона відкриє очі.

Її звали Наталія, і коли вся ця історія почалася, їй було всього 23. Щойно закінчила університет, перспективна, з блискучою кар’єрою в банку — перша робота, перші успіхи. А потім, через декілька місяців, до офісу прийшов він — Павло. Звичайний, нічим не примітний чоловік. Але, за її словами, щось у ньому приваблювало. Він часто сідав поряд на нарадах, намагався опинитися ближче на корпоративних вечерях. І це їй подобалося. Здавалося, між ними починає щось зав’язуватися.

Одного разу на заході він запропонував підвести додому колегу, що жила у селі, — заодно запропонував підвезти і Наталію, щоб уникнути зайвих пліток. По дорозі признавався, що вона йому дуже подобається. Наступного дня прийшов до неї з великим букетом троянд. І з того моменту почалася їх романтична історія. Кожен день — нові квіти, зустрічі, погляди, дотики. Наталія була на сьомому небі. До того самого дня…

Корпоратив. Павло входить не сам — з жінкою. Скромна, проста, нічим не виділяється. Але колеги почали шепотіти: «Це ж його дружина!» У Наталії всередині все обвалилося. Вона вибігла з банкету, плакала до світанку. Але вже наступного дня він стояв у її дверях з тюльпанами, сльозами на очах і розкаянням. Сказав, що з дружиною все давно минуло, що живуть вони тільки заради дитини, що душею він з Наталією.

І вона знову повірила.

Він клявся, що подасть на розлучення. Переконував потерпіти. Чекав, поки син підросте. Потім — поки піде до школи. А потім дружина знову опинилася вагітною. Він прийшов до Наталії з винними очима: «Ну як же я зараз кину її, коли вона чекає на другу дитину?» — і благав почекати ще. Вона чекала. Любила. Вірила. Кожен день він приходив до неї, обіцяв, що «ще трішки», що все буде, як вона мріє. А потім знову відкладав.

Так минуло десять років. Він приходив, відносив з собою її надію, залишав їй самотність. А вона терпіла. Її мама не раз намагалася поговорити з нею, змусити прозріти. Одного разу, не витримавши, поїхала до батьків Павла. Там вона побачила «розведеного» зятя, що лежав на дивані, обіймав молодшого сина і цілував у щоку дружину. Він навіть не удавав, що сім’я йому чужа. Просто жив на дві сторони.

Наталія була зламана. Їй було 33. За плечима — десятиліття болю, очікувань, принижень. Життя минало, а вона стояла на узбіччі, тримаючи в руках букет з обманів.

Але історія Наталії не закінчилася трагедією. Вона знайшла в собі сили піти. Назавжди. І одного разу зустріла іншого чоловіка — простого, доброго, без гучних слів, але з чистими намірами. У 35 вона вперше стала мамою. Сьогодні її синові 17. І хоча подруги її віку вже бавлять внуків, Наталія не шкодує. Вона говорить: «Я народила в момент, коли справді була готова стати матір’ю. Я полюбила того, хто заслужив мою любов. І найголовніше — я пробачила себе за ту сліпоту».

А Павло? Досі живе з тією жінкою. Іноді телефонує. Іноді пише. Іноді дивиться її сторіс в соцмережах. Але Наталія більше не відгукується. Вона знає ціну своїм рокам. Своєму серцю. І своєму щастю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сім + шість =

Також цікаво:

З життя53 секунди ago

You Said You Married Me Because I’m ‘Convenient’—So What’s Wrong with That?” He Shrugged.

You said today you married me because I was convenient! she exclaimed. He merely shrugged. Whats so bad about that?...

З життя1 годину ago

Alex, I’m Still Alive: A Story of Love and Hope by the Seashore

“Alfie, I’m Still Here: A Love Story by the Seaside” “Alfie, just look at this beauty!” cried Eleanor, her sun-kissed...

З життя2 години ago

Mark, we’ve waited five years. Five. The doctors said we’d never have children. And now… this.

“Mick, weve waited five years. Five. The doctors said wed never have children. And now” I froze by the gate,...

З життя3 години ago

“Mick, we’ve waited five years. Five. The doctors said we’d never have kids. And now… this.”

**Diary Entry 5th July, 1993** “Mick, weve been waiting five years. Five. The doctors said wed never have children. And...

З життя4 години ago

Lonely Housekeeper Finds a Phone in the Park. When She Turned It On, She Couldn’t Believe Her Eyes

A lonely caretaker found a phone in the park. Turning it on, she was left speechless for a long time....

З життя4 години ago

Lady Hoffman Turned Her Gaze Once More Toward the Side Window

Mrs. Hartwell turned her gaze once more toward the side window. The car glided slowly through the honking streets of...

З життя5 години ago

Lady Hoffmann Turned Her Gaze Once More Toward the Side Window

Mrs. Whitmore turned her gaze once more toward the side window. The car crept slowly through the honking city, but...

З життя6 години ago

As Katya settled the bill, Sergei slipped away. Just as she began to organise her shopping, he made his exit. Stepping outside, Katya stumbled upon Sergei, who was leisurely smoking a cigarette.

While Emily paid at the till, George drifted away. As she began stacking groceries into bags, he slipped out entirely....