Цiкаво
Дівчинка-кульбабка з рідким “синдромом нерозчесаного волосся”
Джерело: laykni.com
Вам доводилось, хоча б раз прокинутись вранці з безладом на голові? Впевнена, хоча б раз, але таке точно було. Коли здається, що це чудо неможливо розплутати Дівчинка з міста Мельбурн живе з цією проблемою все життя. Її звати Шила Калверт-Їн.
Справа в тому, що у дівчинки дуже рідка особливість, яку спеціалісти називають “синдромом нерозчесаного волосся”. Людей, з такою родзинкою у світі небагато, близько сотні. З таким синдромом волосся може бути дуже неслухняне, заплутане та жорстке. Вони не лежать, а стоять. Зазвичай вони золотистого або срібного кольору і їх взагалі неможливо розчесати.
Мама дівчинки розповідає, що народилась Шила із м’яким звичайним волоссям, а згодом почали проростали тверді “гілочки” і з часом замінило усе волосся. Спочатку Шила дуже соромилась такої “родзинки”.
А зараз у дівчинки є свій акаунт в Інстаграмі, де вона спілкується з люди, у яких такий самий синдром. Лікарі стверджують, що з віком волосся може змінитись, а поки вони повністю відповідають її характеру.
На цю дівчинку чекає світле майбутнє і ми від душі їй цього бажаємо.
Джерело: laykni.com
Tomas Müller stand seit siebenundzwanzig Jahren hinter der Fleischtheke in der alten Markthalle von Bielefeld. Er kannte jede Art von Kunden. Die, die am Monatsende mit gesenktem Kopf kamen und nur nach Hackfleisch fragten. Die, die für den Sonntagsbraten die teuren Stücke wollten und dabei auf die Uhr schauten, als könnte das Fleisch schneller reifen, wenn man es nur ungeduldig genug anstarrt. Und er kannte die, die Angst hatten. Angst erkennt man an den Händen. Nicht an den Augen. Die Hände einer verängstigten Person tun Dinge, die der Kopf nicht kontrolliert: sie zählen Münzen zweimal, sie halten den Einkaufskorb, als wäre darin etwas, das jeden Moment weglaufen könnte, sie berühren immer wieder denselben Punkt am eigenen Mantel.
An einem Dienstagmorgen im November war diese Frau zum ersten Mal da. Siebenundsiebzig Jahre alt, schmale Schultern, ein dunkelgrüner Wollmantel,...
Ключі від «Таврії», яку мама боялася навіть завести
Мамі шістдесят три. У жовтні вона вперше сяде за кермо сама — без нас на пасажирському сидінні, без нашого «не...
Комод для Світлани Вікторівни
– Після розлучення мама переїде сюди, – сказав Тарас, не відриваючи очей від телефону. – Твою кімнату звільниш повністю. Меблі,...
Naprawiłam furtkę, zanim sąsiad zdążył zapytać, czemu Ares szczekał jak oszalały
Zawsze uważałam, że najgorsze, co może spotkać matkę, to usłyszeć płacz dziecka w nocy. Mylisz się. Najgorsze jest zobaczyć, jak...
The Dog Who Waited for the Man to Come Back at Dawn
The storm hit Clearwater County like a freight train with a grudge. Rain came down sideways, the power lines sang,...
Trzy pokoje na Kabatach, cisza po dwudziestej
Kubek z zimną kawą zostawiłam na parapecie, bo ręce mi się trzęsły, kiedy próbowałam go podnieść. Za oknem akurat zjeżdżał...
Ціна моєї кімнати
Син із невісткою з’їжджали від мене тричі. Першого разу я їх зупинила — сама винна, бо повелась на сльози. Другого...
Як я перестала бути гостею у власній квартирі
— А де моя шовкова хустка? — запитала я, стоячи посеред вітальні з відкритою валізою біля ніг. Свекруха навіть не...